Головною причиною такої ситуації є, насамперед, те, що, за умов відсутності системної інвестиційної політики, у міру досягнення межі завантаження виробничих фондів потенціал економічного зростання підійшов до межі вичерпання. Складовими цього процесу є:

зниження темпів зростання експорту. Кошти, отримані національною економікою під час сприятливої кон’юнктури для експорту металопродукції, не було використано належним чином на інвестиції в більш технологічні галузі, які могли б досягти конкурентоспроможності на світовому ринку;

вичерпання ефекту девальвації гривні, яка мала місце у 1998-1999 рр. За підрахунками експертів, ревальвація гривні поступово підвищила курс до рівня, який встановився після кризи вересня 1998 р.;

вичерпання позитивного ефекту збільшення доходів населення. Протягом 2001 року спостерігалося поступове випередження темпів зростання доходів населення над темпами зростання роздрібного товарообороту, причому з початку нинішнього року цей розрив посилився;

збільшення імпорту споживчих товарів, яке підтримується ревальваційними тенденціями;

втрата стимулюючого ефекту ремонетизації товарно-грошового обігу у зв’язку з тим, що падіння реальної швидкості обороту грошей перевищило темпи збільшення грошової пропозиції та призвело до створення дефіциту ресурсів на ринку безготівкових коштів.

Структурні зміни, що відбуваються протягом останніх років в економіці України, характеризуються стрімкою втратою позицій галузями, які визначають науково-технічний прогрес. Якщо скорочення частки галузей, які виробляють товари, у валовій доданій вартості (з 70,7 % у 1990 р. до 53,4 % у
2000 р.) є закономірним процесом, оскільки відбиває відповідне зростання питомої ваги сфери послуг, то напрям і динаміка трансформації структури промисловості свідчать про прогресуюче технологічне відставання України від розвинених країн світу. Частка машинобудування та металообробки неухильно знижувалася при тому, що понад 60 % складало виробництво сировинної та проміжної продукції (табл.1, рис.1). Тільки у 2001 р., за новою класифікацією видів економічної діяльності, питома вага машинобудування дещо зросла - з 11,3 до 12,1 %.

Таблиця 1

Галузева структура промисловості в Україні, %

Галузь промисловості | 1990 | 1995 | 2000

Електроенергетика | 3,2 | 11,0 | 12,1

Паливна промисловість | 5,7 | 13,2 | 10,1

Чорна металургія | 11,0 | 21,8 | 27,4

Кольорова металургія | 1,1 | 1,6 | 2,4

Хімічна та нафтохімічна промисловість | 5,5 | 7,0 | 5,9

Машинобудування та
металообробка | 30,5 | 16,0 | 13,4

Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість | 2,9 | 2,2 | 2,4

Промисловість будівельних матеріалів | 3,4 | 3,9 | 2,7

Легка промисловість | 10,8 | 2,8 | 1,6

Харчова промисловість | 18,6 | 15,1 | 16,8

Інші галузі промисловості | 7,3 | 5,4 | 5,2

Джерело: Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”.

Рис.1. Динаміка структурних змін в промисловому виробництві України

Зазначена деформація структури промислового виробництва стала неминучою внаслідок відсутності державної промислової політики та переорієнтації товаровиробників на наявний платоспроможний попит, передусім за кордоном. Через це преференції отримали галузі, які виробляють продукцію з низьким ступенем переробки. Частка в експорті товарів неблагородних металів та виробів з них зросла з 32,3 % у 1996 р. до 41,6 % за січень-липень
2002 р., загалом частка сировинних і низькотехнологічних товарів за цей період складає близько 80 %, у той час як частка машинобудівної продукції стабілізувалася на рівні 14-15 % (табл. 2). При цьому обсяг експорту машин і устаткування за січень-липень 2002 року знизився на 10 %, транспортних засобів - на 6 % до відповідного періоду попереднього року.

З огляду на посилення відкритості української економіки (за підсумками першого півріччя 2002 р. зовнішній оборот товарів і послуг склав 104,5 % ВВП, в тому числі експорт – 57,2 %, імпорт – 47,3 %), негативний ефект від неефективної структури зовнішньої торгівлі посилюється.

Таблиця 2

Структура експорту товарів, %

Укрупнені статті експорту | 1996 | 2001
(січень-
липень)

Продукція паливної та хімічної промисловості:

мінеральні продукти, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, пластмаси та каучук | 23,8 | 22,1

Інша сировинна продукція:

деревина та вироби з неї, паперова маса з деревини або інших волокнистих волокон, вироби з каміння, гіпсу, цементу, скла, азбесту | 2,6 | 4,2

Неблагородні метали та вироби з них | 32,3 | 41,6

Продукція легкої промисловості:

шкіряна і хутряна сировина та вироби з них, текстиль та текстильні вироби, взуття, головні убори, парасольки | 3,9 | 5,2

Продукція агропромислового комплексу:

живі тварини та продукція тваринництва, продукти рослинного походження, жири і масла тваринного та рослинного походження, продукція харчової промисловості | 21,2 | 11,0

Продукція машинобудування:

машини, устаткування та механізми; електротехнічне устаткування; звукозаписувальна та відтворювальна апаратура, телеапаратура, прилади і апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, вимірювальні, медичні та хірургічні; годинники, музичні інструменти, різні промислові товари | 15,0 | 14,5

Джерело: Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”; Держкомстат України.

Збільшенню експорту високотехнологічної вітчизняної продукції, яка має конкурентні переваги на світовому ринку (ОПК, авіаційна промисловість), перешкоджають відверті протекціоністські заходи розвинених країн та політичний тиск з метою перешкоджання виходу цієї продукції на ринки країн, що розвиваються.

Ці обставини сприяють прискореному розвитку сировинних галузей і консервації у такий спосіб низькотехнологічної структури української промисловості. За підсумками 2000 р. лише три галузі перевищили рівень виробництва 1994 р. - кольорова (на 77,2 %), чорна металургія (на 37,7 %), а також деревообробна та целюлозно-паперова промисловість (на 19,6 %). У той же час, обсяг продукції машинобудування склав лише 62,4 % рівня 1994 року. Гірше працювала тільки промисловість будівельних матеріалів (43,5 %). Виразні тенденції до монополізації, які