Чисельність працівників основної діяльності наукових організацій у 1991-2000 рр. скоротилася у 2,2 разу. Менш значні скорочення сталися в складі науковців із вченими ступенями. Чисельність кандидатів наук - виконавців НДДКР зменшилася з 27,8 тис. у 1991 р. до 18,0 тис. в 2000 р., але їхня питома вага серед працівників наукових організацій зросла з 9,4до 15,2Чисельність докторів наук серед працівників наукових організацій зростала з 1991 р. до 1998 р. Якщо у 1991 р. вона становила 3,4 тис., то у 1998 р. - 4,5 тис. Це зумовлювалося тим, що в наукових організаціях у 90-ті рр. тривалий час продовжували працювати представники пенсійних вікових груп вчених. Після поліпшення пенсійного забезпечення наукових працівників із вченими званнями та ступенями, завдяки прийнятим змінам до Закону “Про наукову та науково-технічну діяльність”, чисельність докторів наук в наукових організаціях почала зменшуватися. У 2000 р. вона вже становила 3,8 тис. чоловік. Питома вага докторів наук внаслідок більш швидкого зменшення загальної чисельності працівників наукових організацій зростала і становила 1,16у 1991 р., 2,09у 1998 р., 3,51в 2000 році.

Заслуговує на увагу те, що при зменшенні чисельності працівників найвищої кваліфікації в наукових організаціях зростає їхня загальна чисельність в країні. Отже, дедалі більше людей з вченими ступенями працює за межами сфери наукових досліджень. Так, у той час як чисельність кандидатів наук в наукових організаціях за 1995–2000 рр. зменшилася з 22,9 до 18 тисяч, їхня загальна чисельність збільшилася з 57,6 до 60,7 тисяч. Відповідно загальна чисельність докторів наук зросла з 9,8 до 10,3 тисяч. Ці процеси викликані як продовженням відпливу вчених із наукових організацій, зростанням чисельності науковців, не пов’язаних з проведенням досліджень, на викладацькій роботі, так і помітним прагненням представників владних та бізнесових структур до здобуття вчених ступенів.

Найістотніше чисельність фахівців скоротилася в заводському секторі науки (удвічі проти 1995 р.). Для галузевого сектора це скорочення є також значним - 1,6 разу. Водночас питома вага цього сектора науки в загальній чисельності фахівців залишається найбільшою і становить 54Негативно на можливостях подальшого інноваційного розвитку може позначитися те, що чисельність працівників НДІ та КБ особливо відчутно скорочувалась в провідних галузях народного господарства. Так, з 1992 р. по 1999 р. їхня чисельність в машинобудуванні скоротилася на 57,4металургійній промисловості -55,5хімічній промисловості – 62,7

Незважаючи на значне скорочення чисельності працівників наукових організацій, насиченість України науковими кадрами залишається досить високою. У розрахунку на 1000 осіб економічно активного населення припадає 5,2 виконавця наукових та науково-технічних робіт, у т. ч. дослідників - 3,9. Ці показники відповідають рівневі таких країн, як Іспанія, Польща, Чехія, Угорщина, хоча більш як удвічі поступаються Японії та Німеччині.

Фінансування науково-технічної діяльності

Одним із найбільш вагомих показників, які аналізуються при з’ясуванні результатів діяльності національного науково-технічного комплексу за певний період, є показник обсягу виконаних з початку звітного періоду науково-технічних робіт. Відсоток у ВВП обсягів виконаних науковими організаціями країни власними силами науково-технічних робіт становить показник наукоємності валового внутрішнього продукту. В останні роки цей показник постійно знижується, і в 2000 р. становив 1,14Це у 2-2,5 разу менше, ніж у провідних країнах світу (наприкінці 90-х років у США наукоємність ВВП становила 2,63Японії - 2,80, Франції - 2,25Водночас витрати на наукові та науково-технічні роботи в Україні в розрахунку на одного виконавця (13,5 тис. грн. у 2000 р.) у 50-80 разів нижчі, ніж у зазначених країнах.

За роки реформ частка ВВП, яка витрачалася на НДДКР, скоротилася більш ніж удвічі (табл. 3). За підрахунками експертів, наукоємність ВВП дорівнювала в СРСР: у 1950 р. - 0,99; 1955 р. - 1,38; 1960 р. - 1,77; 1965 р. - 2,30; 1970 р. - 2,49; 1975 р. - 2,91; 1980 р. - 3,001985 р. - 3,11; 1990 р. - 2,89; в Україні: 1996 р. - 1,36; 1997 р. - 1,35; 1998 р. - 1,311999 р.- 0,99; 2000 р. – 1,14; 2001 р.- 0,99; 2002 р. – 1,13Отже, розрахунки показують, що в останні роки рівень НДДКР в Україні впритул наблизився до рівня видатків СРСР початку 50-х років.

Особливо небезпечно такий рівень науково-технічної діяльності в Україні виглядає на тлі намірів щодо європейської інтеграції. Адже, наприклад, на лісабонському самміті 2000 р. глави країн ЄС домовилися про проведення в науково-технічній сфері спільної політики з метою наздогнати США і зробити Євросоюз економікою, яка динамічно розвивається. Згідно домовленості, сукупні витрати на НДДКР у ЄС мають вирости до 3від ВВП співтовариства. Для порівняння, ці витрати в ЄС у 2000 році склали 1,93у США – 2,69у Японії – 2,98 % ВВП. При цьому, серед країн ЄС відзначається значна диференціація по витратах на НДДКР – у Фінляндії та Швеції вони перевищують 3національних ВВП, водночас у Греції та Португалії - не перевищують 1

Таблиця 3

Показники фінансування наукової та науково-технічної діяльності в Україні у 1996-2002 рр. за джерелами (в поточних цінах, млн грн.)

Показник | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002*

Всього,

у т. ч.: | 652,0 | 943,6 | 1318,6 | 1261,0 | 1554,1 | 2046,3 | 2283,0 | 2784,1

Видатки бюджету на НДДКР | 244,9 | 376,4 | 466,9 | 363,0 | 428,2 | 614,5 | 641,5 | 1130

У т. ч. за розділом “Фундаментальні дослідження і