Позабюджетні кошти | 25,6 | 29,2 | 46,0 | 9,8 | 9,6 | 18,6 | 20,5 | 147,0

Кошти замовників України | 233,4 | 325,6 | 448,5 | 494,1 | 597,6 | 785,8 | 753,4 | 917,6

Кошти замовників іноземних держав | 101,9 | 160,4 | 273,8 | 291,1 | 359,7 | 477,1 | 570,8 | 547,6

Інші джерела | 31,6 | 33,7 | 50,2 | 63,8 | 97,0 | 89,0 | 75,3 | 41,8

Джерело: Послання Президента України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році”. - К. Офіційне видання. - С. 333.
* Прогноз.
** Із загального фонду бюджету.

Досить цікавою є динаміка співвідношення основних джерел фінансування наукової і науково-технічної діяльності в Україні (табл. 3). Наведені дані показують істотні коливання співвідношення джерел фінансування по роках, отже, свідчать також не лише про недостатність обсягів, але і про нестабільність джерел фінансування досліджень та розробок в Україні.

У 1991 р. на фінансування наукових та науково-технічних робіт було спрямовано 7,3 млрд рублів. Водночас частка Державного бюджету, згідно статистичних даних, становила в їхньому фінансуванні 11,9а частка замовників - майже 81 %. Втім, ці показники не відображали ні справжньої ролі Державного бюджету СРСР в фінансуванні наукових досліджень, що провадилися на Україні, ні ролі фінансування з боку галузевих міністерств та відомств, які за рахунок частини бюджетних коштів та відрахувань підприємств формували відомчі фонди проведення досліджень та розробок. Галузеві міністерства в частині фінансування та організації прикладних досліджень, конструкторсько-технологічних і проектних робіт певною мірою виконували в СРСР роль, яку відігравали транснаціональні корпорації в країнах Заходу. Тому серед коштів, одержаних від замовників, була також значна частка бюджетного фінансування галузевих загальносоюзних відомств, яку не можна ігнорувати.

В перші роки трансформації, внаслідок різкого спаду фінансування з боку замовників, частка бюджетного фінансування науки в Україні зросла більш, ніж у 4 рази, але потім зменшувалася, і в 2001 р. становила 33,0 від загального обсягу фінансування (рис. 2). За роки незалежності в Україні відбулися суттєві зміни структури фінансування за джерелами: питома вага коштів державного бюджету зменшилася з 47-48у 1992-1994 роках до 30у 2000 році та 28у 2001 році (дані 2002 р., наведені у таблиці 3 та на рисунку 2, є плановими і не можуть бути підставою для порівняння). Практично зведено нанівець фінансування з коштів позабюджетних фондів, частка яких складала лише 0,9протягом 2000-2001 рр. проти 3-6у 1993-1997 рр. При тому, що питома вага коштів замовників-підприємств України залишалася майже незмінною (а в 2001 р. замовлення скоротилися навіть у фактичних цінах), частка фінансування за рахунок іноземних замовників збільшилася за 1993-2001 рр. більш ніж удвічі - до 25З нашої точки зору, такі структурні зміни свідчать про посилення фрагментарності інноваційного процесу в Україні.

Рис. 2. Структура фінансування наукових та науково-технічних робіт, % (2002 р. - прогноз)

Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України, прийнятою Верховною Радою України в 1999 р., передбачалося довести мінімальний обсяг бюджетних асигнувань на науку у 2000 р. до 1,7ВВП, у 2003 р. – до 2,5Фактично у 2001 р. на фінансування науки було заплановано виділити 0,31(фактично ж виділено 0,26ВВП), у 2002 р. заплановано виділити 0,36ВВП. Отже, як виконавчою владою (яка формує бюджетну пропозицію), так і самими законодавцями (які затверджують щорічний бюджет), здійснюється відверте порушення вимог законодавства.

Існує стійка тенденція щорічного зменшення бюджетних витрат (у % від ВВП) на науку. Темпи скорочення витрат на науку за останні роки були в 1,5-2,8 разу більші, ніж темпи скорочення валового внутрішнього продукту та фактичних обсягів державного бюджету. Зокрема, зменшуються видатки Державного бюджету за розділом “Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу”. У 1993 р. вони становили 0,3ВВП; 1994 - 0,4; 1995 - 0,45; 1996 - 0,47; 1997 - 0,5; 1998 - 0,31; 1999 - 0,23 %; 2000 р. - 0,29; 2001 р. – 0,252002 р. (план) – 0,322003 р. (прогноз) – 0,31Отже, в останні три роки, коли потреба створення умов для переходу до інноваційної моделі розвитку вже перейшла у стадію предметного обговорення та навіть була зафіксована в низці офіційних документів, частка бюджетного фінансування української науки у ВВП була найнижчою за останнє десятиріччя (рис. 3). Згідно з висновками Кабінету Міністрів України, на сучасному етапі щорічні фактичні потреби на здійснення науково-технічної та інноваційної діяльності задовольняються не більш ніж на 16 %. А це обумовлює, в свою чергу, загрозу втрати Україною можливостей розвивати та реформувати в подальшому свою економіку на сучасній науково-технологічній та інноваційній основі.

Рис. 3. Видатки з Державного бюджету України на науку, % від ВВП (2001-2003 рр. – загальний фонд, 2002-2003 рр. - план)

Аналіз звітів про виконання державних бюджетів за останні роки свідчить, що структура їхньої видаткової частини за цей час змінювалась не на користь науки. Склалася ситуація, коли навіть чіткий запис у Законі України про Державний бюджет не гарантує того, що відповідні бюджетні кошти буде надано (табл. 4).

Таблиця 4

Фактичне виконання бюджетних призначень за розділом “Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу” в 1994 - 2001 р.

Роки | Фактичні (номінальні) видатки на науку, в т. ч. % від планових | Виконання Державного бюджету, % від плану

1994 | 4979,1 млрд крб., 85,2 | 97,1

1995 | 23,79 тлрл крб., 68,5