бажаючи приймати їх в якості еталону. З погляду на це в соціології існує наукова концепція „міжпоколіннісного розриву”. Її суть полягає у тому, що відмінність між батьками і дітьми значно більше ніж між дітьми, які належать до різних соціальних класів суспільства.
Ступінь цих відмінностей настільки велика, що їх доцільно називати саме розривом. У всі часи молодь відрізнялася нетерпінням до існуючого укладу (строю) в суспільстві, їй властивий бунтівний характер. У всі часи старші люди нарікали на молодь, вважаючи її „спорченою”. Проте, як тільки молоді виростали, вони перетворювалися в конформістів і лояльних громадян.
Основна причина протесту молоді полягає у протистоянні світу дорослим – нетерпінні зайняти місце батьків у соціальній структурі суспільства. Конфлікт між батьками і дітьми , а також напругу, яка при цьому виникає у спілкуванні між ними, можна звести до мінімуму маючи на увазі відношення двох поколінь до оточуючого світу.
Література:
Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.
Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.
Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.
Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.
Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.