Людська історія, як і будь-який унікальний процес, про розкриття якого ми можемо судити лише з його ретранскрипції, погано передбачувана, так само, як і можливість цілеспрямованого впливу на її перебіг. У той же час людство зовсім не безпомічне. Люди в стані висловити певні судження про можливі шляхи розвитку і дотримуватися їх. Не впадаючи в утопії, ми здатні окреслити межі своїх можливостей і впливати деякою мірою на ті процеси суспільної самоорганізації, учасниками яких ми є. Насамперед треба пояснити зміст поняття "Колективний Інтелект".

Штучний інтелект і Колективний Інтелект – поняття цілком різні, що здійснюють неспівставний вплив на долі суспільства.

Штучний інтелект – це система, винайдена і створювана людиною, на відміну від якої, Колективний Інтелект – природне явище, результат складного еволюційного процесу, що до пори до часу проходив стихійно, без цілеспрямованого втручання особистості і суспільства.

В результаті удосконалювання вищої нервової діяльності і розвитку мозку, ускладнення діяльності антропоїдів, у їхньому житті усе більш значну роль починає відігравати система обміну інформацією між окремими індивідами. У процесі антропогенезу відбувалося безперервне нагромадження знань, зріст майстерності, виникала колективна пам'ять. Поступово починалося і колективне вивчення навколишнього оточення, з'явилися колективні рішення. Іншими словами, виникала система, яку природно називати Колективним Розумом. Її можливості пізнання і раціонального вибору колективних дій у багато разів перевершували можливості індивідуального розуму і навіть сукупності індивідуальних розумів. Саме завдяки взаємодії локальних интелектів, обмінові інформацією між ними, виник феномен Колективного Інтелекту і колективної пам'яті. Саме завдяки можливостям одержання, нагромадження і передачі знань стало можливим перетворення "розумних" тварин у людське суспільство . Наш предок перетворився в людину завдяки не тільки праці, але й удосконалюванню Колективного Розуму.

Розвиток мозку окремої людини і Колективного Розуму родини, племені, народу відбувався паралельно, оскільки обмін інформацією виник, ймовірніше за все, одночасно з появою перших нервових волокон. Ускладнення вищої нервової діяльності – це, головним чином, удосконалювання засобів передачі інформації, насамперед мови, що кодує інформацію, точніше, мов. 30-40 тисяч років тому (а можливо, і більше), коли з'явився наш предок – кроманьйонець, біологічне вдосконалювання людини практично припинилося. Однак розвиток Колективного Інтелекту не тільки весь час продовжується, але й безупинно зростає швидкість даного процесу, про що свідчить НТП.

Особливу роль у цьому процесі відіграє обмін ідеями і, звичайно, його швидкість. На думку автора, такий обмін і є головною складовою механізму позитивного зворотного зв'язку, що називається Колективним Інтелектом.

Інформаційна історія суспільства ще не написана, але ми і без неї бачимо, що швидкість розвитку наших знань, наростання технічного прогресу пов'язані не лише з кількістю людей, задіяних у творчому процесі, але й з інтенсивністю інформаційних обмінів між ними, з технологією обміну інформацією. Ізоляція індивідуальних розумів чи, навіть, невеликих груп людей (і цілих народів), їхнє виключення із загальної системи обміну інформацією мають стати неминучим наслідком деградації народу, утрати знань, навиків, памяті.

Таким чином, Колективним Інтелектом є система, що об'єднує людей інформаційними зв'язками; система, завдяки якій окремим особам стають доступні і загальні знання, і можливість (для конкретних "індивідуальних розумів") вносити вклад у загальне уявлення про навколишній світ. У результаті функціонування колективної інформаційної системи неминуче виникають загальні оцінки, що, у свою чергу, фокусує зусилля людей, об'єднує їхні дії, впливає на формування загальнолюдського менталітету. Накінець, Колективний Інтелект – це система, що дозволяє формулювати колективні рішення.

Колективний Розум і пам'ять – єдина форма колективної власності, при використанні якої всіма членами суспільства відбувається тільки її нагромадження. Дуже добре сказав з цього приводу Б. Шоу: “якщо я візьму в тебе яблуко, то в нас і залишиться яблуко, якщо ж я візьму в тебе ідею, то в нас буде вже дві ідеї”. Суспільство, людство об'єктивно зацікавлене у тому, щоб якнайбільше таких "власників" експлуатували подібне колективне надбання. І не дай Боже, щоб ця колективна власність – мудрість і знання – була приватизована якоюсь кастою "жерців", як було у древньому Єгипті.

Виникнення феномену людського мозку і саме мислення – явища, ще дуже мало зрозумілі людям. Воістину, адже наш мозок складається з тих же нейронів, що і мозок інших тварин, але тільки людина здатна мислити, тільки в неї народилося те, що ми за звичай називаємо свідомістю. Один раз, на якомусь етапі антропогенезу, наш предок самостійно виділився з навколишнього середовища. З'явився поділ "Я" від "не Я", "Ми" від всіх інших. Як це відбулося? Як це сталося? Не суперечливим, на думку автора, видається припущення, що на якомусь етапі ускладнення нейронної системи, яку ми звемо мозком, відбулася її якісна перебудова. Відбулася біфуркація, у результаті якої система знайшла якісно інші властивості. Щось подібне відбувається із речовиною при її фазових переходах. Тільки таким критичним параметром були не зовнішні фактори типу температури чи тиску, а складність зв'язків і кількість нейронів** Інакше кажучи, автор припускає, що на певному етапі процесу ускладнення системи мозок набув якісно нових ознак і властивостей. Це, звичайно, гіпотеза, але вона має