Форма взаємин між чоловіком та жінкою.

Як соціальний інститут шлюб формувався поступово, разом з розвитком економічно-соціальних відносин. На кожному етапі історичного розвитку до шлюбу, а пізніше і до сім'ї ставилися певні вимоги і створювалися умови для практикування різних форм зв'язку між партнерами.

Початок формування шлюбних відносин був пов'язаний з потребою суспільства в регуляції статевого спілкування всередині роду, приборкання біологічного інстинкту. Хаотичні стосунки між статями в силу табуацій - цілого ряду заборон, поступово замінювалися екзогамним шлюбом (міжродовим та міжплемінним) ще 40 тис. років тому назад. Із ендогамних шлюбних відносин виникає груповий (дуально-родовий) шлюб, при якому всі чоловіки одного роду є чоловіками всіх жінок іншого роду і навпаки. Але такі види шлюбу (стосунків між партнерами) можливі були тільки І при матріархаті як формі суспільного ладу.

Поступово в рамках дуально-родового шлюбу на ґрунті взаємних потягів починає складатися парний шлюб, при якому один чоловік І (жінка) міг бути зв'язаний з кількома жінками (чоловіками). Парний „ І шлюб не регулюється спільнотою, а вирішується на засадах доброї волі партнерів. Такий шлюб вважається первісно-егалітарним і виник І він приблизно 25-24 тис. років до н.е.

Індивідуальна форма шлюбу почала виникати з розвитком сім'ї і перетворенням її на господарську одиницю суспільства. Статеві стосунки почали регулюватися не тільки моральними нормами, а й певними соціально-економічними відносинами – патріархальністю устрою суспільства.

Виникнення та зміцнення приватної власності призвело до усталених класових стосунків, що стали підмурком сучасного виду шлюбу - моногамного. Моногамний шлюб набуває довершеного вигляду тільки в класовому суспільстві.

Деякі форми шлюбних відносин, що виникли на ранніх етапах існування людства, продовжують існувати і в сучасних умовах. Дещо змінений парний шлюб (тільки для чоловіків) продовжує існувати для багатьох народів Сходу і освячений релігійними канонами - ісламом. Багато племен, що знаходяться на віддаленні від цивілізації, практикують групові форми шлюбу.

В умовах буржуазного суспільства шлюб починає втрачати свою патріархальність і це пояснюється теж зміною умов існування суспільства. Жінка стає незалежною і вимагає тих самих прав в шлюбі, що й чоловік.

Проте, принцип моногамії - важлива умова існування шлюбу і він регулюється вже не стільки моральними нормами, скільки юридичним правом.

Сім'я в своєму традиційному розумінні виступає як родинна спілка батьків та дітей. Захищаючи інтереси не тільки батьків, сім'я в особі держави повинна захищати і інтереси дітей, враховуючи вплив сім'ї на відносини в суспільстві, на характер соціальних процесів, які відбуваються в сім'ї і за її межами.

Усвідомлення важливості шлюбно-сімейних стосунків хвилювали суспільство впродовж всіє історії.

Палким прихильником шлюбно-сімейних стосунків був Платон, який вважав, що суспільство повинно засуджувати тих, хто не створив сім'ї до 35 років. Нежонаті повинні були сплачувати державі податок, що певним чином переросприділявся тим, у кого сім'я була великою.

Арістотель міркував, що держава виростає з сім'ї, котра є першим видом спілкування людей: "Кожна сім'я виростає, складає частину держави". І якщо Платон вважав жінку рівноправним членом сім'ї, то Аристотель стверджував домінуюче право чоловіка на господарювання в домі. Таке трактування Аристотеля знайшло своє пізніше відображення в погляді християнства на роль сім'ї і стало традиційним ідеологічним спрямуванням не одного покоління європейців. Тільки з середини XIX ст. намітився відхід від цієї традиції, завдячуючи в першу чергу особливій популярності поглядів І.Канта серед жіноцтва та передової інтелігенції. Кант вважав, що шлюб повинен бути рівноправним для обидвох сторін - чоловіка та жінки, засновуватися на взаємній довірі та повазі, бо тільки такий шлюб може бути якщо не щасливим, то принаймні - вдалим. Такі засади роблять шлюб і сім'ю морально тривкими.

Гегель вперше простежив залежність форми шлюбу та сім'ї від умов життя партнерів (їх виховання, матеріальної спроможності, особистісної зацікавленості).

Кардинальним переворотом, що змінив певною мірою, погляди на сім'ю та шлюб стала праця Ф.Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності та держави". Саме цей твір став основою справді наукового вчення про сім'ю. Ключем до розуміння сім'ї - її суті, був розгляд цього суспільного інституту як категорії історичної. Енгельс послідовно проілюстрував зв'язок форми сім'ї з процесами в суспільному житлі.

Через сім'ю відбувається зміна поколінь, саме у ній здійснюється виховання підростаючого покоління, відбувається становлення особистості.

Як вже зазначалося вище, першим різновидом сім'ї стала сім'я патріархальна, де головну роль грав чоловік - голова сімейства.

Поряд з моногамною сім'єю тривалий час існувала і полігамна сім'я.

Розвиток капіталістичних відносин зруйнував патріархальну сім'ю остаточно (в певному вигляді вона збереглася у секти мормонів).

На зміну патріархальній прийшла сім'я нуклеарна. Такий тип сім'ї був породженням великої кількості розлучень та форс-мажорними причинами, коли фактично повна або неповна сім'я (батько та дитина, або матір та дитина) став відображенням втрати родинних зв'язків з старшим поколінням. Щоправда, така сім'я більш мобільна, оскільки не зв'язана певними традиціями, що вже віджили і вважається найдемократичнішою в тому плані, що забезпечує себе сама і не залежить матеріально від родичів.

Проте і цьому типу сім’ї властиві два різновиди - авторитарна нуклеарна сім'я та демократична. Авторитарна передбачає безумовне підкорення жінки чоловікові, або навпаки в силу власної фінансової чи матеріальної переваги. Демократична ж визнає роль лідерства, тобто того з подружжя, хто має найбільший авторитет у вирішення серйозних та конкретних питань.

Сім'я в силу свого особливого положення в суспільстві змушена виконувати цілий ряд функцій:

економічна (забезпечення членів сім'ї необхідними умовами для існування та створення надлишків