репродуктивна (відтворення населення, тобто продовження людського роду);

виховна (виховання таких членів суспільства, які будуть корисними, а не шкідливими членами соціуму; від правильного виховання залежить добробут суспільства і його моральність); рекреативна (подання допомоги, взаємне піклування, психологічна підтримка, дозвілля та відпочинок, сприяють відновленню фізичних та духовних сил членів родини); феліцитологічна (сім'я та шлюб відображають сенс людського життя, прагнення досягти сімейного щастя).

МОРАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СІМ'Ї ТА ШЛЮБУ

В сім'ї та шлюбі здійснюються найпотаємніші відносини двох партнерів і від них же залежить успіх чи невдача. Від них залежить чи буде існувати сім'я далі, а чи припинить своє існування.

З давніх-давен замислюючись над проблемами гармонійних стосунків в суспільстві, людство замислювалося і над проблемами гармонійного шлюбу.

Династії, суспільства, імперії оберталися на порох, якщо в них починала занепадати сім'я. З її розпадом руйнувалася злагода, зло переважало над добром, а, подекуди, та чи інша культура була відкинута на багато кроків назад і відставала в розвитку порівняно з своїми сусідами, де справи сімейні не набували конфліктності і не знищували сім'ю як соціальний осередок.

Правий був І.Котляревський, коли казав: "Де злагода в сімействі, мир і тишина - щасливі там люди, блаженная страна".

І в першу чергу, саме духовні проблеми, як показує ретроспективний погляд на історію сім'ї та шлюбу, були визначальними, хоча й спиралися на економічну базу. Економіка - складний інструмент, але ще складнішим є духовний світ людини і світ сім'ї (шлюбу). Він може працювати ритмічно та довго, а може зламатися на самому початку свого існування, вже в зародку. Саме для моральних проблем можна сформулювати Закон Відповідності і Гармонії, який владарює серед людей і владно заявляє про себе, коли бодай одне кільце ланцюжка виявляється зіпсутим чи розірваним.

В реальному існуванні шлюбу (сім'ї) постають такі проблеми і так гостро, Ідо подекуди руйнують вже зведений і сяк-так існуючий сімейний інститут.

Серед найголовніших моральних проблем були, є і ще на довгий час залишаться проблеми любові, ревнощів, взаємоповаги, взаємопідтримки, що і створюють так званий мікроклімат сім'ї, або інакше кажучи, це ті складові, які в своїй сукупності називаються гармонією сімейного життя.

Але гармонія шлюбу (сім'ї) визначається і такими умовами-елементами:

емоційною стороною шлюбних відносин і мірою прив'язаності

партнерів один до одного;

загально-культурним рівнем;

отупінню їх соціальної та психологічної зрілості;

сексуальною сумісністю партнерів.

Атмосфера любові настільки важлива, наскільки важливе саме і саме життя. З любов'ю часто пов'язують відчуття та усвідомлення людини себе щасливою. Проте, в сім'ї любов необхідна не тільки чоловікові та жінці, вона вкрай необхідна і дітям. Любляча людина, людина, яку люблять випромінює ауру взаємності. Справжня любов робить людину добрішою, милосерднішою, мужнішою, надихає людину на звершення, надає їй сили досягати таких висок, яких не досягнути ніколи при від сутності любові. Ось тільки вберегти любов складно, а інколи і неможливо. Коли любов поєднує людей майже все їхнє життя, переростаючи у інші прояви, що замінюють пристрасть і сексуальний потяг, то така сім'я (шлюб) не боїться ніяких випробувань долі і стає справжнім благом і джерелом радості та задоволення.

В сім'ї, де панує любов і діти виростають гуманними, здатними сміливо йти тими ж шляхами, що й їхні щасливі в шлюбі батьки. В такій родині ніколи не виросте погана людина. Вироста особистість, що щедро даруватиме людям ту любов, ласку і доброту, що проросла в сім'ї.

Моральною проблемою стає і друга іпостась любові - ревнощі, які багато тисячоліть були предметом прискіпливої уваги філософів, об'єктом дослідження психологів, педагогів та лікарів. Різні люди ревниві в різній мірі - від ледь помітного жевріння до яскравих і подекуди небезпечних соціальних проявів. І ця якість ревнощів набуває при вступі у в шлюб власницького характеру типу "мій", "моя" і може закріпитися та надовго стати обридливим та шкідливим тягарем у сімейних стосунках, а в кінцевому результаті — призведе до руйнації сім'ї. Якщо почуття ревнощів хворобливе (гіпертрофоване) хоч в одного представника подружжя, то така сім'я приречена на загибель. Міцність сім'ї випробовується і вірністю партнерів, яка почасти ! стає теж моральною проблемою сім'ї. Вірність передбачає,' відсутність зради обох партнерів, інакше вірус розростеться і теж І отруїть все те добре, що вже було створено в шлюбі. Один тільки! натяк на невірність може в одного партнера викликати стійку моральну опозицію по відношенню до того, хто раніше був суб'єктом палкого і безоглядного почуття.

Моральною проблемою залишається і проблема поваги один до одного, що передбачає в першу чергу - повагу людської гідності з однієї чи другої сторони. Жінка як і чоловік вимагає рівноправності в шлюбі, бажає бути своєму чоловікові бути товаришем, "плечем", порадником. Ось чому рівність в сім'ї є запорукою щасливого шлюбу Добра, міцна сім'я не створюється сама по собі, в надії, що "якось воно буде...". Вона потребує потрібних зусиль з двох боків, героїчного терпіння, мужності, мистецтва, якому (без сумніву) можна навчитися;

- було б бажання. Аналогічно тому, які функції виконує сім'я, визначаються і інші її моральні проблеми.

Морально-психологічний комфорт шлюбу (сім'ї) ґрунтується на єдності всіх рівнів сумісності і максимально можливій гармонії, що зрештою, може мати вигляд простої, але апробованої часом формули сімейного щастя: добробут + злагода + насолода.

Чим більше щасливих сімей, тим щасливіше і здоровіше суспільство. У такому суспільстві щасливих сімей є не тільки