ВІДОБРАЖЕННЯ НАРОДНОЇ МОРАЛЬНОСТІ В ПОГЛЯДІ НА СІМ'Ю ТА ШЛЮБ

В народній свідомості відношення до сім'ї (шлюбу) не просто оцінюється, виходячи з моральних уявлень певної епохи розвитку людства. Сама сім'я вважається високою моральною цінністю, моральним еталоном для всього іншого.

Уже довго в народній пам'яті ще був відчутним матріархальний вплив, який в тій чи іншій мірі залишився в свідомості багатьох народів як прояв культу матері. Навіть у тих народів, де жінка -створіння другого сорту, повага до матері стоїть трохи боком, якби позначуючи таким чином кровну спорідненість.

З встановленням патріархату норма сімейних відносин змістилася в бік поваги до чоловіка.

Чоловік розуміється як голова родини, а обов'язок жінки — слухатися його, у всьому годити, піклуватися. Його обов'язок - матеріально забезпечувати жінку. Така форма шлюбних відносин закріпилася і в християнському світобаченні на шлюб та сім'ю.

В арабській та китайській традиції вважалося припустимим мати стільки жінок, наскільки їх можна було утримувати. Однак, аморальним вважалося одруження, якщо чоловік не мав змоги матеріально утримувати сім'ю. Чоловік повинен захищати дружину від посягань інших чоловіків, від серйозних життєвих проблем.

Сама по собі жінка довгий час не вважалася повноцінним суб'єктом моралі. Вона входила в сім'ю чоловіка і передавалася довгий час, як майно з рук в руки.

Аналогічним було відношення і до дітей, які розумілися (подекуди ще й розуміються) як родинна власність: "Я тебе породив, я тебе і вб'ю".

Питання одруження в більшості випадків було у віданні батьків - їм слід було вирішувати за кого віддавати дочку, або на кому одружувати сина. Шлюбні звичаї не завжди передбачали участь молодих на первинних стадіях: сватанні, заручинах. Це було справою батьків.

Але, вже сама наявність сім'ї вважалася моральним досягненням, попри яке не можливим було людське щастя. Недаремно в більшості казок фіналом слугує улюблена тема - весілля героїв, які своїми подвигами, або доброчинним життям заслужили такий вінець. В різних казках (чи то буде Іван-царевич чи дурень Іван) герой відправляється на пошуки особливої нареченої. Та й наречені чекають судженого, який вигідно відрізняється від тих, кого нав'язують дівчині.

Створення сім'ї, однак, вважається настільки важливим, що нерідко герої одружується на самому початку, а вже далі їхні почуття випробовуються ударами долі.

Сім'я створюється не для насолоди, вважає народна мудрість, а для народження дітей. Саме їх поява вважається моральною винагородою шлюбної пари. Чим більше дітей -тим краще: "'одна дитина страшніша битви" - попереджається в башкірській народній приказці Бездітність - велике горе навіть для царської родини. Ця думка слугує зачином для багатьох казок ("Хлопчик-мізинчик",:. "Котигорошок", "Дюймовочка"), де батьки здатні на все, аби мати хоча б мініатюрну дитинку.

Патріархат не надавав рівності чоловікам і жінкам у шлюбі, том}1 й не дивно, бо це обумовило появу статевої моралі. В цілому сфера сексуального життя здавна вважалася повною сакрального (втаємниченого) змісту. Саме на статеві відносини раніше всього були накладені табу, які переросли з часом в моральні заборони.

Статева мораль довгий час проявлялася в тому, що чоловіча розпуста не розцінювалася як гріх. Чоловік спокійно повертався в сім'ю, а ось жіночі прояви невірності безумовно засуджувалися. І все ж, вірність - безцінне надбання шлюбу та сім'ї. Вже стали хрестоматійними образи вірної Пенелопи -дружини хитромудрого Одіссея та Андромахи - дружини Ректора, який наклав головою під стінами рідної Трої у двобої з Ахіллом.

Романтичні уявлення про пріоритети любові над кайданами небажаного шлюбу не характерно для традиційного світосприйняття. Честь і гідність жінки настільки зв'язана з її подружньою вірністю, що вона не може принести в жертву її навіть для спасіння чоловіка.

На Сході жінка повинна уникати навіть з'являтися на очі чужим чоловікам. В казках і міфах володарі нерідко поселяють своїх дочок в недоступних місцях. В японських та китайських казках незмінне згадуються завіси, за якими сидять жінки, якщо в помешканні знаходиться чужий чоловік. Та й міфи стародавньої Греці та Риму теж частково відобразили цю традицію, хоча причини були різного характеру, тобто напряму не згадувалася другорядність жінок (міфи про любовні пригоди царя богів Зевса).

Однак, в тих фрагментах фольклору, де збереглися сліди матріархату, жінки виступають нарівні за чоловіками. В народних епосах зустрічаються мудрі порадниці (Аріадна), безстрашні жінки-воїни (амазонки), жінки-володарки (богиня Рера), які виконують свої завдання не гірше чоловіків, а подекуди - краще. Те ж і в казках, де герой може виконати свої завдання тільки при допомозі дівчини.

Створення сім'ї - велике таїнство, освячене ритуалом почасти естетичним і розумним духом. Недаремно, в багатьох міфах утворився культ богів, що дарував кохання, освячував шлюб, захищав сім'ю від страждань, дарував родині затишок і спокій - сімейне щастя.

Платон (428-347 р. до н.е.) учень і, рівною мірою, послідовник Сократа.

В філософських поглядах - ідеаліст, засновник відомої академічної школи.

Платон залишив після себе чималий літературно-філософський спадок. Власне, в деяких працях конкретно ним підіймаються питання етичного плану. В першу чергу, це :

“Крітій”;

“Тімей”;

"Федра";

"Горгій";

"Держава";

"Закони".

Платон був учнем Сократа, який перевершив свого вчителя, бодай тим, що його думки та погляди були викладені в письмовій формі.

Платон як і Сократ пізнавав життя не з кабінету вченого, а на вулицях, міських площах, занурюючись у вирі життя трудового народу. Сам він пройшов школу з самих низів. Був навіть атлетом та вуличним учасником кулачних боїв, за що і дістав прізвисько "Платон" - '"Широкоплечий".

Вклад Платона в етику, в першу чергу, полягав в тому, що він систематизував