Моральний ідеал у всій своїй структурній складності має як загально людський вираз (ідеал любові, ідеал свободи, ідеал дружби, праці), так набуває і національних (справедливості, милосердя) та статево-вікових відтінків (дружба, любов, справедливість, добро та ін.). І в цьому немає ніякого протиріччя, адже кожен народ (нація) має свої власні шляхи, за якими розвивається і формує свої власні уявлення, які проходять відповідну апробацію в етнічному регіоні. Особливо така різноплановість відтінків характерна для морального ідеалу особистості, що відповідно відображалося в суспільстві на шляху його історичного становлення.

Якщо більшість моральних ідеалів зберегли в тій чи іншій мірі свої базисні обриси (форми), то моральний ідеал суб'єкта (особистості) як втілення уявлень людства про довершеного "гомо сапієнса" - носія моральних доброчесностей не був постійним, він змінювався в залежності від епохи та тих вимог, які лягали в основу суспільного світобачення.

Вже в період первісно-общинного ладу починає формуватися ідеал людини. Щоправда, його риси тільки намічаються, вони ще не мають довершеної форми, але відображають первісні уявлення про щось найкраще, чим може визначитися представник роду людського. Сміливий, хоробрий, мужній воїн - член общини стає взірцем для інших. "Добрий воїн", який захищає групу (рід), приносить багато здобичі, "мати", що приносить роду багато дітей - майбутніх членів стають ідолами свого клану. Саме ідол, не позбавлений загальних рис, притаманних конкретному племені (народу) обростає з часом і тими рисами, які одночасно і вирізняють його з-поміж інших і, в той же час, вказують на його приналежність до соціуму. Чоловічі ідоли вирізняються підкресленістю певних рис — мужністю, силою, енергетичною потужністю зображення в цілому. Жіночі ж підкреслюють материнське начало. Практично всі народи пройшли цей шлях ідолопоклонства на ранній стадії свого становлення. З глибини віків дійшли до наших часів свідки матеріальної культури — ідоли, які були продуктом духовної свідомості (фантазії) багатьох народів у їх відображенні найкращого і прагненні до ще вищої ступені якості.

В передантичний період починає формуватися європейський ідеал моральної особистості, але він спочатку теж тільки намічається в своїх обрисах, однак майже одразу відображає свою моральну цінність. Так, в надрах доантичної, а пізніше і античної міфології зароджується герой, якому співають шану і на якого прагнуть рівнятися. В цей період ідеал людини обростає рисами божественності. "Ахілл -- герой, він хоробро бився під стінами Трої". І, хоча цей герой ще явно не відповідає більш пізньому образу втілення доброчесностей, він - зразок для наслідування та поклоніння . Найкращим героїчним образом того часу був титан Прометей. Він - уособлення знань, сили, відваги (зумівши кинути виклик богам і стати з ними до бою: один - проти більшості) гуманізму, жертовності, альтруїзму. Спочатку Прометей, а пізніше і Геракл, Тезей, Персей стають предметом для поклоніння, об'єктом культу. Самі ці герої закладають цеглинки морального підмурку ідеалу особи, бо їм притаманні не тільки уславлена мужність, героїзм та фізична досконалість і сила, а й прекрасні моральн якості - чесність, прагнення захистити слабшого, чистота помислів милосердя і доброта. Ці якості, які цінувалися в минулому, н< втрачають свого значення і сьогодні. Для багатьох наступни> поколінь Прометей, Геракл так і залишилися ідеалами - і в перш) чергу саме оцінкою сукупних моральних якостей. Фактично, саме ці міфологічні образи і відзначаються в першу чергу наявністю Е них сукупних моральних доброчесностей. Герой - проміжний етап в плані формування ідеалу, починаючи з культу ідолопоклонства. Моральні пошуки людського ідеалу не припинялися ні в одного народу. Набуваючи певних, подекуди вип'ячених рис (тобто, мається на увазі, що щось підкреслювалося найбільше -гіпертрофовувалося), ідеал видозмінюється. Людська свідомість певних народів формує культи, де частково присутні ("намішані або "замішані") моральні якості в тісному поєднанні з фізичними. З'являються герої "на віки", що зароджуються саме на грунті історичних фактів. Витримка і стійкість, ввійшли в суспільну свідомість, дякуючи відомим фактам про військову стійкість Спарти. Триста спартанців і понині - героїчні образи домінуючої мужності і сили духу. Відомий хрестоматійний приклад: спартанський юнак вкрав лисицю і сховав її під плащем. Його зупинили. Щоб не видати себе, він силою духу зміг загасити в собі всі емоції, стерпіти біль, навіть тоді, коли лисиця прогризла йому живіт. Спартанця виявили в крадіжці тільки тоді, коли він упав мертвим. Пізніше, вже в епоху античного Риму, такої ж героїчної слави зажив і Му ці й Сцевола, який під час катування навіть не передригнувся, тримаючи руку на вогні, і вистоявши всі тортури до кінця.

Однак, на зорі християнства, помічається і інша тенденція. Людство дістає ідеал, позбавлений фізичних рис досконалості, зате на перше місце виступає наявність і повнота духовних якостей. Фізична сторона практично зовсім зникає, а до уваги береться тільки духовний світ. І, можна сказати, що нарешті людство дістає справжній моральний ідеал, який повинен задовольнити всіх. І дуже довгий час він задовольняє, проти не рятує людей від духовного занепаду. Образ Ісуса Христа, Сина Божого - на диво не розмитий, а цілком конкретний. Якщо євангелісти не залишили опису його зовнішнього вигляду, то опис духовний якостей, практично, повний і справді -довершений і це цілком виправдано, адже моральний ідеал і не передбачає фізичної досконалості. Постаті Ісуса Христа притаманні найкращі моральні якості: жертовність, милосердя, мужність,