Лонгітюдне дослідження (від англ. Longitude — тривалість) — вид повторного дослідження у психології та соціології, під час якого здійснюється тривале періодичне спостереження одних і тих самих осіб або соціальних об'єктів. Лонгітюдне досліджен-ня — трудомісткий та дорогий метод у соціологічній науці, оскільки потребує збереження контактів між дослідниками і рес-пондентами протягом багатьох років.

Одним з найвідоміших центрів проведення лонгітюдних до-сліджень є Інститут розвитку людини Каліфорнійського універ-ситету, де з 20-х років вивчається життєвий шлях людей, почи-наючи від народження або підліткового віку.

Вивчаючи архіви Каліфорнійського лонгітюду, Г. Елдер ("Діти великої депресії", 1974) мав на меті дослідити вплив соціальних умов на покоління. Він порівняв структуру життєвого шляху двох вікових когорт, перша з яких 1920—1921 року народження була з м. Окленда, друга (1928—1929) — із сусіднього Берклі. Вікова різниця між ними не така вже й значна, вони застали одні й ті самі історичні події — економічну кризу і депресію 1929—1932 рр., Другу світову війну. Проте вік, у якому вони зіткнулися з цими подіями, мав вирішальний вплив на їхні долю, освіту, професійну кар'єру та інші складові життя.

Старших, оклендських, дітей економічна депресія застала вже школярами, тому вони були змушені допомагати своїм сім'ям, а це значно обмежило їхні можливості здобути пристойну освіту. Потім майже усі чоловіки (90 %) служили в армії і воювали. А от молодша когорта з Берклі мала тяжке раннє дитинство, яке збіглося з економічною кризою, зате їхній перехідний вік припав не на депресію, а на економічне піднесення перед- та повоєнних років, лише половина з чоловіків цієї вікової когорти воювала, але вже в Кореї. Ці відмінності, дуже істотні, і зумовили соціаль-но-психологічний склад цих людей, структуру і "розклад" (тобто час) основних життєвих подій.

У соціології на терені колишнього СРСР лонгітюдні дослі-дження здійснювалися переважно в Естонії під керівництвом Мікка Тітми, вперше його було розпочато у 1966 р. вивченням процесу самовизначення і дальшого життєвого шляху випуск-ників середніх шкіл 1966 р. і надалі, до 1979 р., було проведено чотири опитування цієї когорти. У результаті було зроблено низку висновків щодо впливу освіти на професійну кар'єру та соціаль-ний статус людини.

На основі цього дослідження було розроблено програму міжре-гіонального лонгітюду "Шляхи покоління", в рамках якого в 1983—1984 рр. та 1989—1990 рр. проведено два етапи лонгітю-ду в Харківській області. 1991 р. в Українському науково-дослід-ному інституті проблем молоді розпочато лонгітюдний дослід-ницький проект "Життєвий шлях молоді".

Серед теоретико-методологічних вітчизняних досліджень, що зробили внесок у розробку проблеми життєвого шляху особи-стості, слід назвати насамперед праці Київської школи соціаль-ної психології (Лідія Сохань, Євген Головаха, Олена Злобіна та ін.).

Базисний тип особистості — адекватний репрезентант куль-тури, соціальної структури та ідеології конкретного суспільства; емпірично фіксується як статистично найпоширеніший або як найяскравіший представник цінностей певного суспільства.

Групування — об'єднання множини елементів у сукупності за будь-якою довільно обраною ознакою.

Інтерналізація — процес внутрішнього прийняття особисті-стю певної ролі, засвоєння правил і вимог її.

Класифікація — операція впорядкування сукупності різно-манітних об'єктів за допомогою обґрунтованого критерію.

Мала група — спільнота, у якій індивіди перебувають у без-посередній взаємодії і кожен член групи має досвід спілкування з усіма іншими.

Особистість — соціально-типова характеристика людини як сукупності соціальних ролей, що визначаються соціальним статусом.

Потреби — усвідомлена і пережита людиною необхідність у тому, що відповідає вимогам її життєдіяльності та розвитку.

Референтна група — реальний чи вигаданий об'єкт орієн-тації особистості, фонд зразків стилю мислення, життя, поведін-ки, яким особистість намагається слідувати.

Рольова структура особистості — сукупність ролей, викону-ваних особою в різних соціальних групах і будь-яких соціаль-них ситуаціях.

Соціалізація — процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, процес становлення його як особистості.

Соціальна роль — модель поведінки, об'єктивно задана ста-тусом особистості.

Соціальне мікросередовище — посередник у взаємодії су-спільства і особистості; по-перше, забезпечує інтеграцію індивіда в суспільну систему, а по-друге, зберігає в колективних формах життя індивідуальні особливості кожної людини.

Соціальний характер — сукупність особистісних характери-стик більшості членів певної соціальної групи.

Соціальні очікування — деяка сукупність легітимних і за-гальноприйнятих зразків виконання особою ролей, які відповідають її статусу.

Типологія — об'єднання елементів у сукупність на основі системоутворювальних ознак і встановленого суттєвого зв'язку між ними.

Установка — орієнтація особистості (еттітюд), яку характе-ризують усвідомлення свого ставлення до об'єкта, емоційна оцінка об'єкта, реальна поведінка щодо нього.