Використання досвіду дало можливість людині відірватись від біологічних розвиваючих форм, перейти до рівня вищих форм поведінки. В огнотезі людини, звісно, представлені два типи психічного розвитку, які фігононезі ізольовані: біологічний та історичний (культурний) розвиток. Обидва етапи розвитку природний і культурний співпадають і зливаються один з одним.

Органічний розвиток здійснюється в культурному середовищі, оскільки воно переходить в історичний біологічний процес. Вчені доказали, що процес формування мозку тварини восновному закінчується до моменту народження, а у людини продовжується після народження в залежності від умов у яких проходить розвиток дитини. Отож, ці умови не тільки заповнюють “чисті сторінки” мозку, але і впливають на саму його будову. Біологічні закони втратили свою силу по відношенню до людини. Перестали діяти закони – виживає сильніший, тому що людина навчилась сама пристосовувати пристосовувати середовище до своїх умов життя, пристосувати їх за допомогою колективної праці. Мозок людини не змінився від наших предків, які жили за декілька десятків тисяч років тому назад. Якщо людина успадкувала свої психічні якості від природи – ми б зараз жили в печерах, підтримуючи багаття, яке не згасає. А насправді все виглядає інакше. Для порівняння – в тваринному світі досягнутий рівень розвитку, передається від одного покоління до іншого, так як і будова організму шляхом біологічного наслідування, а в людини властиві йому знання, уміння, психічні якості передаються шляхом соціальної спадковості.