Соціологія в системі суспільних і гуманітарних наук

До недавнього часу самостійне місце соціології серед інших наук було дуже спірним. Деякі учені вважали, що соціологія це проста сума досягнень інших (конкретних) наук, які накопичують свій матеріал за допомогою спостереження фактів реального життя. В даному випадку соціологія не вважалася самостійною науковою дисципліною.

Робилися також різні спроби ототожнити соціологію з якою-небудь іншою суспільною наукою (історія, право, біологія і т.д.). Внаслідок чого виникли і існують до теперішнього часу різні школи і напрями в соціології, які зв'язують існування соціології з розробкою якоїсь певної області людської діяльності або якогось чинника суспільного буття, що визнається за вирішальний і визначаючий для всього подальшого розвитку.

Даний погляд виник на початковому етапі розвитку соціології і мав певні об'єктивні підстави. Головним при цьому був загальний стан всіх наук про суспільство. В цей час вони переживали перехідний період в своєму розвитку. Адже вже О.Конт розглядав прогрес людства як розвиток знання, який проходить три етапи: від теологічних систем до метафізичних, а від них до позитивного (тобто реальному, справжньо науковому) знання. Основи соціології закладалися якраз в період переходу від метафізики до позитивізму, що супроводжувалося істотною трансформацією методологічних основ суспільних наук. Наука відмовилася від підтримуваних всією попередньою філософською думкою, в першу чергу класичною німецькою філософією, цільних метафізичних систем, а у зв'язку з цим і від єдиного загального погляду на всесвіт. А нове цілісне уявлення про суспільство як єдиній системі з властивими їй відносинами і суперечностями ще не було розроблене. Тому соціологія, виступаючи «позитивною» наукою, могла тільки декларувати створення нового загального погляду на всесвіт і реально вивчати могла тільки окремі чинники, соціальні установи і структури, як відбувається взаємовплив між ними.

В даний час соціологія займає особливе місце в системі суспільних і гуманітарних наук. Це обумовлено рядом наступних причин:

По-перше, соціологія — це наука про суспільство, яка вивчає закони його функціонування і розвитку. На відміну від історії, що вивчає те, що повторити не можна і не можна експериментально перевірити, соціологія в основному вивчає цикли діяльності суспільства, що повторюються.

По-друге, соціологія виступає як теорія і методологія для всіх суспільних і гуманітарних наук, дякуючи обший теоретичній соціології, яка є одним з трьох рівнів соціології.

По-третє, соціологія розробляє техніку і методику вивчення людини і його діяльності, методи соціального вимірювання і т.п., які необхідні і використовуються всіма іншими суспільними і гуманітарними науками для отримання найдостовірнішої інформації про соціальне явище, що цікавить їх, або процес.

По-четверте, в даний час проводиться ціла система досліджень на стику соціології з іншими науками, які одержали назву соціальних досліджень (соціально-економічні, соціально-демографічні, соціально-політичні і ін.) [251. С.44].

Цікавий приклад, даний П.А.Сорокиним при визначенні поняття соціології, що якщо є «n» різних об'єктів вивчення, то їх вивчатиме «n» приватних наук, до яких приєднається «n+1» наука — соціологія, яка вивчатиме те загальне, що властиво всім цим об'єктам [240. Т. 1. С.87-88]. Соціологія має велике значення для інших наук, оскільки вона дає науково обгрунтовану теорію про суспільство і його структури, а також допомагає їм з'ясувати закони і закономірності взаємодії його різних структур. Можна порівняти положення соціології по відношенню до спеціальних суспільних дисциплін (і суспільним наукам), як положення загальної біології по відношенню до фізіології, анатомії, морфології і інших спеціальних біологічних галузей знання; хімії — по відношенню до органічної хімії, неорганічної хімії і т.п.

В той же час в системі суспільних наук є ряд дисциплін, зв'язок соціології з якими найтісніший і навіть взаємно необхідна. Розглянемо, як відбувається взаємодія соціології з деякими науками і в чому полягає їх відмінність.

Філософія. Соціологія, як і ряд інших наук, вийшла з філософії. Тривалий період часу соціологічне знання накопичувалося в надрах філософії. І навіть після того, як О.Конт відділив соціологію від філософії як справжня наука про суспільство, філософія все одно продовжує виконувати помітну роль в соціологічному знанні.

При дослідженні ряду ключових проблем суспільного життя теоретична соціологія тісно переплітається з соціальною філософією, оскільки багато положень і висновки другої виявляються органічно включеними в першу. Але не можна повністю ототожнювати соціологію з соціальною філософією, бо це ставить під питання саме існування соціологічної науки. Соціальна філософія — це розділ філософії, що займається осмисленням якісної своєрідності суспільства в його відмінність від природи. Дана наука аналізує такі проблеми, як значення і цілі існування суспільства, генезис і перспективи, спрямованість розвитку суспільства і т.д. Вона досліджує суспільне життя перш за все під кутом зору рішення світоглядних проблем, при цьому центральне місце серед них займають смисложізненниє проблеми.

Соціологія не є філософською наукою і тому вивчає закони меншого ступеня спільності, ніж соціальна філософія. Соціальна філософія, здійснюючи аналіз розвитку суспільства, спирається на загальнофілософські закони, Тобто закони, діючі і в природі, і в суспільстві, і в людському мисленні. Приклади законів соціальної філософії — закони співвідношення суспільного буття і суспільної свідомості, закони, що характеризують джерело саморуху суспільного життя. У них знаходить віддзеркалення специфіка соціальної форми руху реальної дійсності в порівнянні з природою. Але для отримання вичерпного знання про суспільство цього недосить. Адже суспільству властиві і свої власні, специфічні зв'язки і взаємодії, сторони, властивості, які відображаються законами, категоріями і поняттями, що не зводяться тільки до специфічного прояву загальнофілософських законів, категорій і понять в суспільному житті. Вивченням цього і займається