На жаль, суспільно-економічне становище в Україні під-тверджує соціальну обумовленість злочинності. Інтенсивно по-ширюється кримінальна база за рахунок люмпенізованих груп населення — безробітних, бездомних, жебраків. Навіть на селі крадіжки стали масовим явищем. Апріорно можна стверджува-ти, що таких "злодіїв" штовхає на ці дії голод та скрута. Водно-час поширилась злочинність "нагорі" суспільства: діє "тіньова" економіка, процвітають посадові злочини, хабарництво тощо. Поширився такий вид злочинності, що був "закордонною" екзо-тикою, — вбивства на замовлення, політичні вбивства. Динаміка зростання злочинності в Україні виглядає так: у 1985 р. — 249,6 тис. зареєстрованих злочинів, у 1990 р. — 369,8 тис., у 1995 р. - 641,9 тис., у 1998 р. -576 тис. Пік припадає на 1995 p., тепер намітилась тенденція зниження злочинності. Переваж-ну більшість злочинів складають розкрадання державного май-на або власності громадян (близько 60 відсотків).

Особливо швидко зростає злочинність серед молоді. Пи-тома вага молоді (у віці до 30 років) в Україні складає постій-но більше 50 відсотків від усіх засуджених. Близько 8 відсот-ків — це неповнолітні від 14 до 17 років. Майже кожний дру-гий злочин неповнолітніх — тяжкий. Більше половини молодих злочинців на час скоєння злочину не працювали і не навчалися. (Див.: Стат. щорічник України. 1998. — К., 1999, с. 486). їх девіантна поведінка не підпорядковується ряду закономірностей "дорослих" девіантів. Так, кримінологія пояснює порушення злочинцями загальноприйнятих норм поведінки наявністю у них специфічної системи цінностей. Що стосується юнаків, то вони в принципі не відкидають ці норми, але навіть визнаючи протиправний факт, скоєний ними, не визнають своєї особистої провини. Для пояснення цього феномену існує теорія нейтралізації. Сутність її в тому, що неповнолітній стає правопорушником, засвоюючи прийо-ми нейтралізації загальноприйнятих норм, а не моральні ви-моги, протилежні цим нормам. Інакше кажучи, молода лю-дина прагне підсвідомо розширити по відношенню до себе дію пом'якшуючих обставин, виправдати свої вчинки. Більшість ' молодих злочинців вбачають причину своїх проступків у зовнішніх обставинах. Багато з них упевнені, що в аналогічній ситуації кожний зробив би те саме. Свою провину вони не відчувають, жалкують тільки з приводу того, що у них тепер "зруйновані плани на подальше життя". Це показник високого рівня інфантилізму, вузького емоційного горизонту, не-спроможності співчувати, жаліти.

Ця ситуація ускладнюється засиллям на телеекрані, на відеокасетах фільмів зі сценами вбивств, насилля. У молоді створюється враження, що цс і є "нормою" життя.

"Резервом" злочинності а діти із так званих неблагополучних сімей. Збільшується контингент неповнолітніх зі зниженими розумовими здібностями чи відставанням у розвитку, а серед них кримінальність в 4—5 раз вища, ніж серед здорових підлітків. Майже ЗО відсотків підлітків, які перебувають на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх, — діти, які мають одного з батьків або не мають батьків (Стат. щоріч-ник України. 1998. - К., 1999, с. 488).

Звичайно, девіація серед молоді — частина загального ста-новища в суспільстві. Вона відбиває проблеми, створені до-рослими. Збіднілість основної маси населення, культурний за-непад, деградація негативніше позначаються на молодому поколінні, що є більш вразливим психічно, адже у нього ще відбувається інтенсивний процес соціалізації і остаточно особистість ще не сформувалася. .

Ще раз повертаючись до питання про походження, коріння злочинності, можна сказати, що існує нерозривний зв'язок при-родних рис різних злочинців із соціальним середовищем, яке трансформує ці риси в певному напрямі і призводить до тих чи інших злочинів. На це ще в XIX ст. вказували такі видатні судові діячі, як А.Ф.Коні, Ф.Н.Плевако, В.Д.Спасовач, К.Ф.Хартуларі, В.І.Жуковський, П.А.Олександровтанші. Певна сукупність соціально-економічних, полі-тичних чинників часто стає тим "пусковим механізмом" при-родних нахилів людини, які могли і не виявитися за інших обставин. Це підтверджує статистика. В США при зростанні рівня безробіття лише на 1 відсоток і збереженні його упро-довж 6 років це призводить до збільшення соціальної патології в таких масштабах: кількість вбивств — на 5,7 відсотка; кількість ув'язнених — на 4 відсотки. Крім того, число самовбивць зростає на 4 відсотки, смертність — на 2 відсотки.

Зовсім позбутися злочинності ніяке суспільство неспро-можне, її можна лише утримати на якомусь соціальне терпи-мому рівні.

У різних країнах світу рівень злочинності дуже різниться (табл. 1).

Таблиця 1. Країни з найнижчими і найвищими показниками вбивств (станом на першу половину 90-х років)

Країна |

Число вбивств на 100 000 чол. населення

Чоловіки |

Жінки

Греція |

1,9 |

0,5

Ірландія |

2,1 |

0,4

Норвегія |

1,5 |

1,3

Нідерланди |

2,3 |

0,9

Іспанія |

2,4 |

0,9

Австрія |

1,9 |

1,9

Словенія |

3,2 |

1,4

Австралія |

3,2 |

1,6

Китай |

3,7 |

1,3

Канада |

3,8 |

1,8

Росія |

111,5 |

28,9

Азербайджан |

125,6 |

5,8

Казахстан |

75,2 |

18,9

Латвія |

71,9 |

21,9

Естонія |

67,3 |

13,7

Чилі |

56,4 |

12,0

Україна |

39,2 |

10,7

Молдавія |

35,0 |

11,0

Мексика |

37,4 |

4,4

Киргизія |

31,4 |

9,3

Алкоголізм. Цей термін запровадив шведський лікар М.Гусс у 1849 р. Розглядаючи цей вид девіації, можливо, доречніше застосовувати термін "пияцтво", оскільки алкоголізм має крім соціального також біологічний та медичний аспекти.

Алкогольні напої відомі людству з глибокої давнини. Гре-ки один час ставили статуї бога вина Бахуса і богині мудрості Мінерви поруч (пізніше їх розділили богинею води Німфою, оскільки при споживанні вина його розбавляли водою). Спо-живання вина було частиною релігійних обрядів. Вакханалії спочатку були святами на честь Вакха (римського аналога Ба-хуса), лише з II ст. до н. е. їх почали вважати злочином (що підтверджує відносність, рухливість соціальних норм).

Міцніші напої люди навчилися виготовляти значно піз-ніше (лише в XI ст. в Італії одержали з вина спирт, в