Наркоманія, руйнуючи особистість, крім того, в значній мірі впливає і на загальний стан злочинності в суспільстві. В Україні злочинність, пов'язана з наркотиками, в останні роки зростала більш швидкими темпами, ніж інші види злочинності. Якщо в 1990 р. було зареєстровано 7236 злочинів у цій сфері, то в 1998 р. — 40045. В основному це перевезення або збут наркотичних засобів. Крім того, пошук коштів на придбання наркотиків примушує самих наркоманів вчиняти протизаконні дії. В 1998 р. вони скоїли 12 тис. злочинів. В стані наркотичного збудження скоєно 2,2 тис. злочинів. Зареєстровано тисячу випадків утримання притонів для вживання наркотичних засобів (див.: Статистичний щорічник України. 1998 р. — К., 1999, с. 484).

Проституція. Під проституцією розуміють позашлюбні статеві відносини за плату, що не мають в своїй основі почут-тєвого потягу, особистої симпатії. Проституція — явище дуже давнє. У III — II ст. до н.е. в Греції та Римі було багато публіч-них будинків (лупанаріїв). Навіть у середньовічній Європі все-могутній церкві доводилося миритися з нею як з неминучим злом. Різко зріс рівень проституції в буржуазному суспільстві, що викликало серйозну занепокоєність правлячих кіл. У остан-ній третині XIX ст. було розроблено заходи щодо її регламен-тації (медичного і поліцейського нагляду) з метою упорядку-вати і, по можливості, обмежити це явище. З початку 20-х ро-ків нинішнього століття в Західній Європі і Північній Америці відбувається помітне скорочення проституції. Цьому сприяли поліпшення економічного становища і емансипація жінок.

У Росії боротьба з проституцією розпочалася після рево-люції 1917 р. Ця проблема спочатку активно вивчалася соціологією, але згодом дослідження були припинені й відно-вилися лише в 60-ті роки. Оприлюднювати результати дослід-жень почали лише в останнє десятиріччя.

Порівняно з 20-ми роками соціальна база проституції істотно змінилася: тоді на цей шлях жінок приводили голод і убогість. Головна маса повій рекрутувалася з осіб з низькою освітою, вихідців із села. Сьогодні різко розширилася соціальна база проституції, в тому числі вікова.

Лише матеріальними причинами пояснити проституцію як соціального явища неможливо. Деякі автори намагаються розглянути цю проблему з точки зору психології. Вони вважають, що тут діє цілий комплекс умов. Передусім, як і у всіх інших видах девіантної поведінки, слід ураховувати аномічний стан суспільної свідомості. Норми моралі перестають стриму-вати природні інстинкти.

Проституцією займаються переважно ті жінки, які відчу-вають невпевненість, неспокій, тривогу з приводу свого соціаль-ного становища і статусу в зв'язку з неможливістю забезпечити себе матеріально, виглядати "на рівні", відповідати певним со-ціальним очікуванням, у тому числі своїм власним. Інакше ка-жучи, матеріальні умови мають пройти через призму специфіч-ного психологічного складу жінки. Як правило, це особи з низь-кими адаптаційними можливостями у колективі, а також у суспільстві в цілому, їх дезадаптованість також означає і відсутність солідарності з моральними нормами суспільства, зневажливе ставлення до них, що створює індивідуальну мо-рально-психологічну основу для того, щоб не працювати, тор-гувати собою. Вимоги повій розрізняються лише за рівнем матеріальних потреб: одна мріє про машину і квартиру, інша — про нову сукню чи вечерю в ресторані. Але для всіх характерна убогість духовних запитів. Вони, як правило, не читають кни-жок, не ходять в театр і кіно, не віддають свій вільний час вихо-ванню власних дітей. Для них типовою є агресивність, черствість, егоцентризм. Водночас у них часто буває депресив-ний стан з невпевненістю в собі і почуттям неповноцінності, їх агресивність і егоцентризм — насамперед є захисним механізмом свідомості, тобто, всупереч думці про суб'єктивну свободу і незалежність повій вони насправді надзвичайно залежні від зовнішніх чинників і від своїх емоцій з приводу цих чинників.

Ще одна дуже характерна риса публічних жінок — відчу-ження свого тіла від своєї особистості. Вони не відчувають особистої цілісності. Тіло сприймається як якийсь сторонній предмет, яким можна маніпулювати у своїх цілях. Вони не відчувають страху перед венеричними захворюваннями, перед фізичними ушкодженнями. За даними досліджень, лише 6 відсотків повій відчувають себе приниженими у зв'язку зі своєю "професією". Деякі з них можуть любити якогось чоло-віка, і як самі вважають, не зраджують його у тому розумінні, що більше нікому не віддаються безплатно. В "роботі" не бе-руть участі їх почуття, серце, душа.

В історії існувало три основні форми політики щодо прос-титуції: заборона, регламентація (реєстрація і медичне спосте-реження) і профілактика (роз'яснювальна робота при відсут-ності заборони і реєстрації).

В Україні діє заборона проституції, але вона є досить по-ширеним явищем. Крім того, загострилася проблема з так званою експортною проституцією.

У багатьох країнах світу існує регламентація проституції. Першою серед країн колишнього СРСР легалізувала прости-туцію Латвія, але водночас і регламентувала це явище. Повії регулярно обстежуються у лікарів згідно з наказом міністра охорони здоров'я, а місця їх "стоянки" надаються меріями міст. Причому діють також такі правила:

* реклама секс-послуг дозволена тільки у порновиданнях;

* повіям заборонено об'єднуватися в групи;

* заборонено займатися проституцією в чужих квартирах та невідведених для цього місцях;

* заборонено займатися проституцією неповнолітнім, недієздатним,