РЕФЕРАТ

по соціології на тему:

„Категорії соціології”

План

Поняття „категорії” в соціології.

Види категорій в соціології.

Соціальні закони.

Література

Незважаючи на велику кількість тлума-чень предмета соціології, усі вони зводя-ться до того, що соціологія вивчає соці-альну дійсність (головним суб'єктом якої є людина), для того щоб ліпше зрозуміти соціальні зв'язки і взаємодії, соціальні відносини. Робить вона це за допомогою спеціальних категорій, які дають змогу описувати соціальну дій-сність і адекватно сприймати її.

Категорії загалом — це загальні поняття, що відтворюють найбільш суттєві властивості та відносини предметів і явищ.

Категорії соціології — це загальні поняття, що відтворюють певні властивості суспільства та його складових (об'єкта) як ціліс-ної соціальної системи. Дослідження будь-якого процесу, що від-бувається в суспільстві, потребує з'ясування суті самого суспіль-ства, досліджуваного процесу і явищ, що з ними зв'язаний цей процес. Це робиться за допомогою спеціальних категорій, які прийнято типологізувати так:

«категорії визначеності (соціальні відносини, соціальні спільноти, соціальні групи, індивіди, соціальні дії тощо). Вони відповідають на запитання «що це таке? чим воно є стосовно су-спільства як об'єкта вивчення?»;

категорії зумовленості (інтереси, потреби, норми, ціннос-ті). Вони відповідають на запитання «чому індивід поступає саме так, а не так? чим зумовлено його дії?»;

категорії вибору (стимулювання, мотивація, ціннісно-нор-мативне регулювання). Вони відповідають на запитання «що не-обхідно зробити, аби людина діяла у відповідний спосіб?».

Отже, категорії визначеності дають уявлення про сутність скла-дових суспільства як соціальної системи, а категорії зумовленості й вибору уможливлюють з'ясування явищ і процесів, котрі безпосе-редньо впливають на роль і статус індивідів у суспільному житті.

Докладно різні категорії соціології буде розглянуто у відповід-них темах посібника. На разі обмежимося загальною характерис-тикою ключових понять соціології.

Центральним і засадничим поняттям соціології є «соціальне». Проблема соціального пронизує всю історію розвитку соціологіч-ної думки. Розглядаючи її, найчастіше акцентують увагу на тому, що соціальне — це ефект спільного, який виникає внаслідок сві-домої взаємодії індивідів. Але спільне спостерігається й у стад-них сукупностях тварин чи в сім'ях комах. Дуже наочно це про-являється, наприклад, у бджіл, мурашок тощо.

М. Вебер виділив як квінтесенцію соціального так зване очі-кування, тобто орієнтацію на відповідну реакцію. Г. Осипов уважає, що соціальне — це сукупність будь-яких властивостей і особливостей, що формуються індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності за конкретних умов і проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого становища в суспіль-стві, до явищ і процесів суспільного життя. Соціальне виникає Тоді, коли поведінка одного індивіда підпадає під вплив іншого /індивіда (групи індивідів) безпосередньо чи опосередковано. Са-ме в процесі взаємодії вони впливають один на одного і сприяють тому, що кожний з них стає носієм і виразником соціальних влас-тивостей, які є предметом соціологічного вивчення.

Слід вирізняти поняття «соціальне» в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні «соціальне» є синонімом «су-спільного» й означає все те, що належить до суспільства, на від-міну від природи. У вузькому розумінні «соціальне» означає тільки ті аспекти суспільного, які визначаються позицією індивідів, со-ціальних груп у соціальній структурі суспільства, відносинами між соціальними групами та між окремими індивідами як пред-ставниками різних класів, націй, соціальних організацій, профе-сійно-кваліфікаційних та інших соціальних груп.

Ключовим поняттям є соціальні відносини — усталена, така, що історично склалася за конкретних умов, місця і часу, система зв'язків між окремими індивідами й соціальними спільнотами, які беруть певну участь в економічному, політичному й духовно-му житті, мають певний соціальний статус, спосіб життя, джере-ла й рівні доходів та особистого споживання. Ці відносини скла-даються з приводу місця й ролі людей у суспільстві, способу їх життя, умов існування. Вони виявляються в результаті зіставлен-ня становища окремих індивідів, соціальних груп у соціальній структурі через комунікаційні зв'язки між ними, тобто через вза-ємний обмін інформацією, оцінювання власного становища порі-вняно зі становищем інших з метою впливу на результати їхньої діяльності, корекції поведінки та інтересів.

Соціальні відносини можуть бути економічними, політични-ми, правовими, моральними тощо.

Наприклад, економічні відносини — це матеріально опосеред-ковані відносини, що складаються в процесі виробництва, обліку, розподілу і споживання.

Політичні відносини — це відносини між класами, націями та іншими соціальними групами, основним змістом яких є завою-вання, утримання і користування владою.

Вивчення соціальних відносин дає можливість висновувати про взаємозв'язки соціальних спільнот і людей як представників цих спільнот. Такі висновки робляться за різними властивостями та ознаками: ставленням до засобів виробництва і суспільної власнос-ті, місцем у соціальній структурі, роллю в групі, мірою забезпечен-ня соціальними благами, рівнем культури, освіти та кваліфікації, змістом і умовами праці, засобами до існування і розміром особис-тих доходів, потребами, інтересами, мотивами діяльності, цінностя-ми та ціннісними орієнтаціями тощо. Суспільні відносини опосе-редковують соціальні відносини, тобто відносини між людьми, що встановлюються в процесі певної діяльності (політичної, економіч-ної, правової) і роблять людей не абстрактними, а конкретними ін-дивідами. Тому соціальні відносини неможливо виокремити в чис-тому вигляді, як це можна зробити з економічними, політичними, правовими тощо. Постійна взаємодія окремих індивідів чи спільнот за певних соціальних умов утворює специфічні соціальні відносини.

Суб'єктом конкретної дії може бути лише індивід, а не група, спільнота чи населення в цілому, бо тільки індивід може чітко ставити мету, вільно вибирати необхідні засоби ЇЇ досягнення. Сукупність соціальних відносин — це вся життєдіяльність суспільс-тва. У ній визначається місце окремого індивіда чи групи, спіль-ноти, динаміка їхніх взаємовідносин і поведінки в соціальному се-редовищі, ставлення до окремих складових цього середовища, мо-тивація дій і вдоволення ними, ціннісно-нормативна система тощо.