виявляють зв'язок між соціальними явищами (функціо-нальні закони), тобто зв'язок між основними елементами соці-ального об'єкта, що визначає характер його функціонування;

фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами, на-приклад: важливою й необхідною умовою соціальної інтеграції є раціональне поєднання суспільних та особистих інтересів;

визначають можливість чи ймовірність зв'язків між соці-альними явищами, наприклад: рівень розлучень у різних країнах коливається відповідно до коливань економічних циклів.

Залежно від рівня дії соціальні закони можна класифікувати на такі, що:

діють на рівні соціальних інститутів (діалектична єдність людини й соціального середовища; визначальна роль колективу в розвитку особистості; постійне вдосконалення колективу; провід-на роль виробничого колективу в системі колективів);

визначають розвиток складових соціальної структури су-спільства: прискорене збільшення кількості міського населення; зростання частки населення, зайнятого у сфері обслуговування; зменшення кількості селян і наближення їхньої праці за змістом і характером до індустріальних видів праці; підвищення темпів зростання кількості інтелігенції; збільшення внутрішньокласових відмінностей порівняно з міжкласовими;

діють на рівні конкретних соціальних систем: самовдоско-налення систем; пропорційний їх розвиток; діалектична єдність об'єктивних і суб'єктивних факторів у процесах керування соці-альними системами.

Регулюючи соціальні процеси, розробляючи прогнози, необ-хідно враховувати насамперед дії таких законів:

закону найменших витрат, за яким кожна система розвиває-ться в тому напрямку, де зустрічає найменший опір зовнішнього середовища;

закону еволюційного потенціалу, який полягає в такому: що високоспеціалізованішою є певна форма соціальних зв'язків і що більше вона пристосована на даній стадії розвитку до зовнішньо-го середовища, то меншими є її можливості (потенціал) до пере-ходу в нову стадію;

закону ефективності (за Е. Торндайком), згідно з яким імовірність появи реакції і її інтенсивність більша, якщо вона підкріплюється успіхами;

закону соціального порівняння, що відбиває суспільні зв'язки між індивідами (соціальними групами) на основі загальних жит-тєвих порівнянь власного рівня життя з рівнем життя інших лю-дей чи якимось еталоном: «Хоч яким би малим не був чийсь дім, — писав К. Маркс, — але поки будинки, що його оточують, будуть так само малими, він задовольнятиме всі вимоги, що ставляться до житла. Але коли поруч з маленьким будиночком з'являється палац, то будиночок зменшується до малої хижки, і мешканці по-рівняно маленького будиночка почуватимуться у своїх чотирьох стінах усе більш некомфортно, з усе більшим незадоволенням, усе більш принижено». Цей закон має велике значення для орга-нізації стимулювання: справедлива, посильна для подолання дис-танція формує ефект змагальності, несправедлива (надміру вели-ка) — пасивність, негативні емоції, навіть відчай;

закону піднесення потреб, за яким із задоволенням одних по-треб виникають інші, якісно нові, більш розвинуті. Цей закон харак-теризує об'єктивний характер динаміки людських потреб (згасання одних, поява інших, їх розвиток, заміна) у міру вдосконалення ма-теріального виробництва, зміни умов і способу життя. Піднесення потреб — це передовсім їх ошляхетнення, одухотворення;

закону вільного часу, який полягає в тім, що для підвищення ефективності суспільної діяльності держава має виділяти частину сукупного часу як вільний час. Але вільний час, не заповнений суспільно корисними чи особисто значущими заняттями, стає га-льмом розвитку особистості і суспільства. Звідси випливає по-треба раціональної організації використання вільного часу, під-вищення культури дозвілля;

закону великих чисел, що відбиває логіку кількісних змін у соціальних системах. Він гласить, що сукупність дій великої Кількості випадкових факторів (причин, умов) приводить до ре-зультату, майже незалежного від одного конкретного випадку. Це закон, що відображає зв'язок статистичних показників (парамет-рів) вибіркової та генеральної сукупності. Будучи явищами масо-вими, соціальні процеси та дії людей (попит, задоволення, громадська думка тощо) підпорядковуються статистичним законо-мірностям.

Фактичне значення статистичних показників, отриманих ви-бірково, завжди відрізняється від так званих теоретичних зна-чень, характерних для генеральної сукупності. Закон великих чи-сел полягає в тім, що фактичні дані в міру збільшення кількості обстежень усе більше наближаються до теоретично очікуваних значень, оскільки в разі збільшення обсягу вибірки відбувається взаємне «погашення» індивідуальних відхилень від рівня гене-ральної сукупності і виявляється закономірність, яка лежить в основі явища, що вивчається.

За законом великих чисел для кожного параметра генеральної сукупності може бути розрахований мінімальний обсяг вибірко-вої сукупності, коли різниця між теоретичними і фактичними значеннями параметрів не перевищуватиме заданої величини.

Особливість соціальних законів у тім, що в них чітко просте-жується об'єктивність. Наприклад, закон пропорційного розвитку соціальних систем, що встановлює необхідність зміни всіх еле-ментів системи, для того щоб вона набула нової якості (прогре-сивно розвивалася), виражає не погляди тих чи тих учених (або науки взагалі), а об'єктивну природу зв'язків елементів у систе-мах. Якщо цей закон порушується, то незалежно від намірів суб'єкта відбувається гальмування тих елементів, які непропор-ційно вирвалися вперед. Виробництво як соціальна система роз-вивається успішно, якщо вдосконалюється не тільки техніка й технологія, а і його соціальні аспекти, соціальна інфраструктура. Водночас, хоча дія соціальних законів є об'єктивною, вона зв'язана із суб'єктивним фактором і реалізується (на відміну від законів природи) лише через діяльність людей.

Нині ставлення соціологів до законів дещо змінилося. Якщо ра-ніше вважалося, що закон визначає розвиток певних систем на всі часи, то зараз його сприймають лише як тенденцію, котра може ма-ти місце в майбутньому, а може й не мати. Нещодавні уявлення про те, що суспільство розвивається за раз і назавжди даними законами, не витримало перевірки життям. Передбачення — це не пророцтво.

Соціологічні дослідження допомагають установлювати харак-тер і рівень розвитку соціальних відносин, форми прояву соці-альних законів у різних сферах життєдіяльності суспільства, ви-являти