Ідеї синергетики можна застосовувати до проблеми виникнення живого. Адже живе – вище втілення самоорганізації.

Синергетика приближує науку до відкриття єдиного начала світу, неорганічної та органічної природи. Вона дає міждисциплінарний науковий аналіз закономірностей процесів самоорганізації і еволюції складного. Феномен самоорганізації явища складності, нелінійності, хаосу, порядку як ключові поняття синергетики об'єднують всі науки, виявляючи дещо єдине в Іде^и: природі. Якщо нелінійна відкрита система та її внутрішні флуктації або зовнішні впливи перевищують деякий поріг, то вона може стрибкоподібне перейти в новий макроскопічний стан. Стан системи може стати дискретним, виникають структури -аттрактори, які мають обмежене число. Тільки певний набір еволюційних шляхів дозволений, бо тільки він відповідає внутрішнім властивостям розглядуваної системи.

Майже в усіх явищах світу ми спостерігаємо дискретність та обмеженість станів. Відома дискретність енергетичних рівнів в атомі, що відповідає орбітам електронів,

або якісна визначенність хімічних елементів, що являють собою набір можливих в природі типів атомів.

В живому світі дискретність проявляється в рухах (біг, ходьба, крок).

Аттрактор - стан системи, до якого вона еволюціонує. Структури — аттрактори і є дискретні стани системи. В графічному зображенні аттрактор - сходження траєкторій до однієї точки. Аттрактор (точка притягання) здійснює детермінацію майбутнім, прийдешнім станом системи, який ще має бути. Виникає проблема цілепокладання в неорганічній природі. Аттрактор ніби ціль руху системи. Методологічно розуміння аттрактора як ціль працює. Такі точки - аттрактори, певні хвилини, години, дні, роки, з яких починається перелом, суттєва зміна переживає кожна людина на шляху свого життя. Вони як застереження, осторога, переосторога не є випадковими.

Синергетика стверджує, що немає наперед заданого історичного ходу розвитку. Набір можливих еволюційних шляхів обмежений, але в силу впливу випадкових факторів може бути вибраний той або інший. Флуктації, або незначні випадкові збурення в системі: 1) можуть не вносити в систему помітних відхилень, 2) грати роль зародження нового стану, або, 3) спускового крючка, "останньої краплі" до стрибка системи в інший стан.

В нелінійній системі важливий момент вибору між різними аттракторами, шляхи еволюції, біфуркація. Якщо вибраний аттрактор, зроблений певний вибір, здійснена біфуркація, шлях еволюції вже налперед визначений. Було так, а могло бути зовсім по-іншому. Так думає кожна людина огДядуючи, осмислюючи свій життєвий шлях, але як ти щось вибрав (професію, дружину, друзів), то вийшло так як має бути в залежності від характеру професії дружини, друзів, твого характеру, випадкових обставин.

Чим більш нестійка система, чим ближче вона до точки біфуркації (нового стану, нового шляху), тим більш вразливіша, чутливіша до зовнішніх впливів. І тоді малі причини породжують великі наслідки. Мікрофлуктації прориваються на макроскопічний рівень і визначають процес в цілому

Можна зробити такий висновок: незначні космічні впливи при народженні дитини (рівень радіації, геомагнітні збурення, зміни гравітації, викликані розміщенням планет) можуть сильно вплинути на подальше життя людини її фізичний та психологічний стан.

Більша кількість степенів свободи підвищує рівень її впорядкованості. Здійснюється порядок через хаос. Система навіть тягнеться до хаосу, критичної нестабільності. В генетиці відкриті так звані мобільні гени, які перестрибують із одного місця ланцюгу ДНК в інше і вносять мутації в генетичний код. За рахунок збільшення числа мутацій збільшується число первинних варіацій особин, із'яких V потім проходить природній вибір. Це призводить до думки про наявність в природі об'єктивної доцільності, яка не просто вибирає щось серед маси випадковостей.

Утворена складна структура прискорює темп свого розвитку. Темп розвитку цілого вищий, ніж темп розвитку структури, яка входить в ціле. Вигідніше розвиватися разом.

Просторова конфігурація складної еволюційної структури інформативна.

На основі синергетики вчені зробили ряд нових висновків або підтвердили старі, давни відомі, наприклад:

· все у світі взаємопов'язано;

· кожне щось не маріонетка і не пан, не господар, не володар в універсамі, а активний його елемент:

· світу притаманна нестабільність, нелінійність, випадковість і тому, події

· мають ймовірний характер і однозначне передбачення неможливе;

· треба діяти, впливати в певному місці та в певний час;

· здійснити не можна що в принципі неможливе, тобто суперечить природі існуючого, не відповідає його внутрішнім властивостям;

· малим, мізерним можна досягти великого, значного, а великим, гучним величним не завжди можна досягти більшого, значнішого.

Завдяки синергетиці впродовж 70-80-х років 20-го століття здійснився загальнонауковий парадигмальний поворот. Стосовно суспільства синергетика наполягає на паралельності та взаємодоповняльності організаційних й самоорганізаційних механізмів породження соціального порядку. Лінійноеволюціоністський погляд не приймається.

Самоорганізаційна картина світу побудована на синергетичних мисленнєвих конструктах, утверджує взаємозв'язок і взаємозалежність різних форм існування матерії. Спільність, спорідненість ця виявляється у спільності самоорганізаційних законів, що діють у складних відкритих системах будь-якої природи, а також у ритмічній узгодженості життя цих систем, пов'язаних одна з одною внаслідок своєї відкритості. Основні структури, які виникають за такими законами мають спільні для всіх систем ознаки. Ці структури називають автопоетичними, тобто вони спрямовані не на виробництво якогось продукту, а на