Марксистський і не марксистський класовий підхід до аналізу і оцінки суспільних явищ

Вперше класовий підхід до аналізу і оцінки суспільних явищ в повному обсязі здісненне в марксизмі. Класовий підхід _аналіз і оцінка суспільних явищ з точки зору потреб та інтересів робітничого класу, його партії. Класовий підхід означав також аналіз і оцінку суспільних явищ з точки зору марксизму, соціалізму. Ця точка зору була абсолютизована і тому класовий підхід був звульгаризований, хоча він мав і має деякі загальнонаукові ознаки, бо свої класові методологічні вимоги, правила виводив із матеріальних умов життя різних соціальних груп. А оцінював суспільство, виходячи з потреб та інтересів найбільш злиденного, але перспективного класу – робітничого.

В марксистській літературі радянського періоду класовий підхід розумівся як:

метод пізнання суспільних явищ, як методологічна позиція дослідника, що відповідає марксизму, соціалізму, як його партійна позиція;

як класова позиція у виховній діяльності, в пропаганді, агітації, в засобах масової інформації, в культурно-просвітницькій та духовно-ідеологічній діяльності;

як практична, політична, партійна позиція особи.

Маркс, Енгельс, і особливо Ленін використовували такі вимоги, правила, прийому класового підходу:

відшукування коренів, причин суспільних явищ в матеріальних умовах життя, в тій чи іншій суспільно-економічній формації, виробничих відносинах;

пояснення суспільних явищ потребами та інтересами певних класів та соціальних груп;

зведення тих чи інших форм історичної боротьби до класової боротьби;

врахування класової структури суспільства і змін форм класового панування;

аналіз ролі і місця того чи іншого класу в суспільстві;

аналіз і оцінка суспільних явищ з точки зору інтересів робітничого класу, соціалізму, соціалістичної революції, потреб розвитку класової боротьби, класової свідомості;

аналіз психології класів, соціальних груп, осіб, як прояв духовного стану класів, їх становища в суспільстві, як суб’єктивний фактор (тобто як якість суб’єкта, що проявляється в діяльності), як середовище для розвитку ідеології, політики, як компонент свідомості класів, груп, осіб;

виявлення класового змісту і класового значення суспільних явищ, подій, фактів, ідей, вчень.

Об’єктивні недоліки класового підходу випливають з того, що сама марксистська теорія суспільство , теорія класів не є повністю науковою, теоретично істинною. Марксизм применшував і принижував роль буржуазії, селян, інтелігенції. І сам робітничий клас, пролетаріат не був і не є взірцем, еталоном істинності судження про суспільні явища, моральних чеснот. Є і суб’єктивні причини недоліків класового підходу і його абсолютизації.

Соціальне пізнання не може бути „чистим” виробництвом знань, ідей, теорій, бо неможливо бути вільним від суспільних відносин, матеріальних умов життя, суспільних потреб та інтересів, впливу суспільства. Істинність знань вимагає та соціальна група, клас, нація, які є носіями суспільного прогресу.

Межа застосовності класового підходу визначається природою самих суспільних явищ, історичними обставинами. Так, наука і техніка не є класовими самі по собі, хоча їх можна використовувати в класових цілях. А радянський соціалізм відкинув, знехтував генетикою, кібернетикою іншими суспільними явищами саме тому що вони були “буржуазними”, не вкладались у класову свідомість комуністів.

Марксизм-ленінізм, соціалізм, виходячи з класового принципу закликав, заохочував до знищення, до руйнування всього капіталістичного, до насильства і сваволі як творчого соціального принципу, не завжди розумів, що знищує цивілізацію, культуру традиції та загальнолюдське, без якого не може існувати суспільство, тим більше побудувати нове, вище. В пориві гіпертрофованої революційності, класовості, партійності соціалізм знищив плюралізм власності, ринок, значно обмежив права і свободи людини, знищив багатовіковим розвитком створені соціальні механізми функціонування суспільства, соціокультурні механізми вільного мислення, тобто рівноправне зіткнення думок, ідей, концепцій, теорії, поглядів. Класовий марксистський підхід породив ідеологічні, політичні та економічні заборони, ставив заслін вільним думкам і вільному обговоренню проблем, свободі наукового пошуку. З методологічного боку класовий підхід є одним із проявів соціологічного редукціонізму, коли потреби, інтереси, почуття, мислення та дії людей зведені до одного джерела _класового. Зведення індивідуального до соціального необхідне в соціальному пізнанні, але таким соціальним не є тільки класове. Людина є представником не тільки певного класу, але й етнічної спільноти, нації, народу, певної епохи, культури. Однокласова ідеологія є вузькокласовою і вона не може об’єднувати різні суспільні інтереси, забезпечити повноцінне розв’язання універсальних суспільних завдань. Справжню роль класового можна зрозуміти і правильно оцінити, як тепер виявилося, на основі розвитку загальнолюдського.

Об’єктивний зміст всесвітньої історії є загальнолюдським. Це загальнолюдське є гуманізація історії суспільства в ім’я вільного саморозвитку людини і збереження природи. Якщо загальнолюдське складається не тільки у сфері економіки, але і в політиці, соціальних процесах, духовних, то суб’єктами загальнолюдського є не тільки класи, але і нації, народи, різні товариства, союзи, рухи, об’єднання, асоціації особи.

Визнання верховенства загальнолюдського над класовим зразу ж виявило всі вади соціалізму. Загальнолюдське починається там, де кожна людина, кожен народ мають право на свій власний життєвий і політичний вибір.

Загальнолюдський підхід-аналіз і оцінка суспільних явищ з точки зору потреб людства в досягненні у світі Добра, Справедливості, Істини, Красоти, Свободи, Гуманності.

Трансформаційні процеси охопили не тільки посткомуністичні суспільства, але й увесь індустріальний світ. Суспільство має діяльнісно-структурну природу. Постійно здійснюється структурування соціальних сил, процес утворення соціальних класів.

Сучасні філософи, соціологи, економісти, аналізуючи трансформаційні процеси звертаються до концепцій синергетики, нелінійного мислення, ролі випадку, кооперативних ефектів соціальних дій, а також діяльнісно-структурної природи суспільства, теоретичні засади якої розробила український соціолог О. Куценко. Кооперативні ефекти в суспільстві виявляються в процесі утворення соціальних класів. Соціальний клас – різновид соціальних акторів.

Починаючи з 1960-х років у методології класового аналізу намітились два підходи:

акцентування уваги на вивченні об’єктивних виявів соціального класу як позиції у структурі зайнятості;

аналіз процесу становлення