Сучасна світова економічна система, яка не враховує екологічний фактор збиває з пантелику окремих людей, цілі держави і все людство. Наприклад, використання ядовитих пестицидів при вирощуванні зерна може забезпечити максимальний прибуток в короткі строки. Але воно губить підземні води, погіршуючи їх якість. Коли економісти підраховують затрати і доходи при виробництві зерна вони не враховують втрату запасів чистої прісної води. З цієї причини в США отруєні більше половини всіх підземних водоносних горизонтів шкідливими речовинами і що найгірше, їх видалити, знешкодити практично неможливо. А бо ще приклад: ліс продають, підраховують доходи, але не враховують, що втратили ліс і те, що він дає довкіллю.

В нових технологіях, які практично реалізуються не враховується шкідливі наслідки. Екологічні катастрофи навіть збільшують доходи, оскільки боротьба із забрудненням розширює виробництво. Ось прояв спотвореної логіки. Нездатність оцінити екологічний бік виробництва є економічною „сліпотою”. Очевидний економічний ріст насправді виявляється ілюзією із-за нездатності враховувати скорочення природних багатств.

В новій соціально-екологічній ситуації в структурі внутрішнього валового продукту (ВВП) і внутрішньо-національного продукту (ВНП) входить не тільки виробництво товарів і послуг, але й витрати на подолання екологічних кризових ситуацій (економічна діяльність пожвавлюється в такому випадку, але це не є ознакою багатства держави). Тому шукають інших показників економічного розвитку. В рамках ООН розроблений і запроваджений Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який дозволяє співставляти розвиток різних країн з точки зору тривалості життя, рівня освіти і доходу. ІРЛП доповнює такі показники як ВВП і ВНП і компенсує їхні недоліки.

Показником реального прогресу вважають складений в Стокгольмському екологічному інституті і в неурядовій екологічній організації Новий Економічний Фонд Індекс Стійкого Економічного Розвитку (ІСЕР), який максимально враховує витрати на екологічну діяльність.

Екологічна складова настільки велика, що в науці сформувався екологічний підхід як методологічний напрям пов’язаний з гармонізацією взаємодії суспільства й природи. Екологічний підхід є противагою й доповненням економічного підходу. Вимогами, правилами екологічного підходу є:

вивчення системних зв’язків у природі;

вивчення наслідків втручання людини в природні процеси, яке порушує природні зв’язки й пророкує стихійні природні лиха;

розробка раціональних моделей виробничих і природно-антропогенних комплексів, що формуються в процесі олюднення природи;

опрацювання методів прогнозування негативних наслідків втручання в природу;

розробка технологічних засобів природокористування.

Кардинальні зміни відбулися в ставленні людини до живої природи, в технологічному переозброєнні медицини, медико-клінічній практиці, в успіхах генної інженерії, біотехнології, хірургії, трансплантології. Всі ці процеси загострили моральні проблеми.

Чи існують межі втручання у життя людини та інших живих істот? Чи припустимо допомогти людині вмерти, якщо вона не витримує постійного болю, мук від хвороби, тобто евтаназію? Прогрес людства заводить людину у новий лабіринт проблем, турбот.

Традиційна етика зазнала трансформацій, з’явилася біоетика, вихідними засадами якої стали загальнолюдські цінності, засадничі принципи власного життя, чинність моральних принципів на весь світ живого.

Людина повинна діяти не просто за принципом „не зашкодь” (Гіппократ), але і „роби добро” Парацельс, „роби благо”.

Звичайно рівності прав людини і тварин не може бути, бо вони не рівноцінні. Тварини можуть теж знищити природне довкілля, але вони його ніколи не відновлять. Людина завдяки своєму розуму може виправити шкоду, помилку, зло.

Пошанування життя – осереддя біоетики, світоглядна гуманістична парадигма. Але жива істота, яка шкодить природі, іншому живому не підлягає такому пошануванню. Хіба не треба знищувати саранчу, яка миттєво пожирає рослин? В. Р. Поттер, який ввів у науку термін „біоетика” („Біоетика: міст у майбутнє, 1971”) вважав біоетику не тільки наукою, але й мудрістю. Але мудрість не тільки благословить всіх, але й карає шкідників життя, творців зла.

Ситуація невідповідності природі людини створених нею штучних умов називають екологічною кризою. Екологічні проблеми є частковим випадком проблеми „природне і штучне”. Екологічні проблеми – наслідки поведінки людини відповідно певним цінностям. Старі моральні цінності не можуть управляти поведінкою людини у нових умовах. В цьому Павленко О. М. бачить суть кризи. Можливо, продовжує, російський філософ, слід приводити „людину до середовища”, а не навпаки „середовище до людини”. Див.:Павленко А. Н. „Экологический кризис как псевдопроблема”. Вопросы философии., 2002, №7, с. 66.

В аналіз сучасної екологічної ситуації включений етичний компонент, оскільки шляхи виходу із екологічних проблем шукають на шляху нових регулятивних принципів поведінки. Будь-яка криза сприяє людському мисленню, стрибку в інтелектуальній діяльності. Людина взагалі виживає, оскільки вміє відповідати на кризи, катастрофи.

Криза є умовою вдосконалення людини. Коли вважали, що діяльність людини в природі останню суттєво не змінює, то людські дії мають бути нейтральними. Традиційна етика була антрпоцентрична.

Моральні правила відносились мільки до теперішнього стану, а не до майбутнього. В епоху екологічних проблем етика не може бути вже тільки антрпоцентричною, і спрямовується не тільки на теперішнє, але і на майбутнє. Екологічна етика включає відношення „людина-природа”.

Екологічну кризу викликали такі багатофакторні процеси в природі, спричинені діяльністю людини: збільшення радіоактивного фону планети із-за розвитку енергетики і атомної промисловості, насичення біосфери електромагнітними полями із-за функціонування радіо-і телестанції, довгих ліній електропередач, забруднення середовища різними хімічними відходами, синтетичними матеріалами. За останні 100 років концентрація вуглекислого газу в атмосфері збільшилась на 15-20%, на 10%-20% запиленість атмосфери, на 7-10% зменшилась освітленість планети. Супутниками техногенної цивілізації стали інфаркт міокарда, гіпертонія, рак, інсульт. Спостерігається ріст генетичної деградації людства, щораз більша кількість новонароджених з фізичними і психічними аномаліями. Порушено самоуправління біоти.

Змінилось природне і соціальне буття людини. Воно проявилось в наступному:

в соціальному бутті сучасної людини підвищились швидкість і частота комунікацій; виникли передумови для подолання державно-національних кордонів, становлення людства як чогось єдиного, великого суб’єкта діяльності;

змінилось природнє