В іншому етнічному середовищі соціальна адаптація охоплює психологію, культуру та соціальні особливості нового етносу. Тому і виділяють психологічну адаптацію (пристосування до психології людей, соціально-психологічних установок, ціннісних орієнтацій) культури (пристосування до нової культури), соціальну. З боку суб’єкта суб’єктивними детермінантами є психологічні установки, особливості соціального сприйняття, системи стереотипів.

Адаптація соціальна – різновид адаптації, пристосування до соціального середовища. Суспільним механізмом соціальної адаптації є зближення психологічне, культурне, моральне індивіда та групи, засвоєння норм і традицій, звичаїв середовища, освоєння рольової поведінки в ньому.

З 30-ох років ХХ ст. соціальна адаптація в соціології стала розглядатись як процес встановлення рівноваги між соціальним вимогами і заборонами ціною поступок з боку індивіда чи групи. За Р. Мертоном, діючими компонентами соціальної адаптації є погодження самооцінок і прагнень суб’єкта з його можливостями із вимогами суспільного середовища.

Соціальна адаптація – це завжди певні закономірності спільної діяльності. Активна соціальна адаптація характеризується дієвим впливом на середовище, пасивна – конформістським сприйняттям оточення.

Адаптація особистості залежить від того, які цінності приймає людина, які склались ціннісні відношення.

Взагалі під цінністю розуміється духовне формоутворення позитивного чи негативного характеру. Цінності – джерела смислоутворюючих основ людського діяння. У свідомості цінності виступають як критерії оцінювання дійсності та власного буття. За ціннісними орієнтаціями можна зрозуміти людину.

Цінність є спосіб життєзабезпечення. Значимість речей і явищ, тобто цінність для людини визначається їх здатністю задовольнити життєві вимоги. Значимість – основа ціннісного відношення. Цінним є все, що задовольняє людські потреби.

Людина піднімається над природною необхідністю і тому цінності не виводяться з конкретних умов існування людей. Є світ вічних цінностей, які є мірками культури людини, тобто вищі цінності (істина, добро, краса, справедливість, свобода, благо) і нижчі (матеріальні блага, задоволення, насолода).

В процесі практичної діяльності між природними і соціальними явищами індивідуальними та суспільними потребами виникають ціннісні відношення, які мають об’єктивний характер. Це відношення значимості об’єктивно існуючих речей (явищ, процесів) до об’єктивних потреб людини. Ціннісні відношення отримують відображення у свідомості людини. У виді емоціональних чи раціональних оцінок. Оцінка – ставлення людини до речей (явищ, процесів), яке полягає у схваленні, осуді чи субординації їх за важливістю для людини. Оцінку ще розуміють як емоційно-інтелектуальне виявлення цінності. Оцінки можуть бути утилітарні, моральні, релігійні, політичні, соціальні, економічні. Сьогодні ставиться питання про примат загальнолюдських цінностей, формування вселюдської єдності цінності.

Міри ціннісного змісту залежить не тільки від можливості задовольняти життєві потребу, але й від того наскільки вона відповідає в рамках загальнолюдської значимості взірцям, вимогам, ідеалам. Цінності як умови існування людства є абсолютними, духовними умовами людської буттєвості. Але вони зазнають різних модифікацій в часі й просторі. Духовна криза є завжди кризою цінностей, переглядом їх.

Проблеми безробіття

Безробіття – соціальне явище яке полягає в незатребуваності й невикористаності суспільством працездатної частини населення. Безробіття особливо породжується некерованою ринкової економікою. Може виникнути внаслідок банкрутства або ліквідації підприємств, організацій, установок, реформування систем і підсистем суспільства, структурної перебудови різних галузей.

Безробіття – суспільне зло, оскільки люди всупереч їхньому бажанню виключені з виробничого процесу, викинути на вулицю, не мають заробітної плати. В передових зарубіжних країнах безробіття є часом закономірним результатом науково-технічного прогресу, технологічних нововведень та наслідків конкуренції на ринку праці.

Безробіття в Україні у середині 90-х роках ХХ ст. і по сьогодні є результатом, неправильно проведених реформ, трансформацій, розриву виробничих зв’язків з Росією та іншими країнами СНД.

Приховане безробіття має свою причину в руйнівних процесах економіки, де має місце деструкція передових, перспективних кваліфікованих трудових ресурсів. Воно може існувати у вигляді оплачуваного безробіття, або безстрокових відпусток, неповного робочого тижня, скороченого робочого дня.

Соціологія безробіття вивчає відносини між найманими працівниками і роботодавцями, соціально-економічну поведінку безробітних, її мотивацію, очікування, ставлення до праці, соціальну напруженість зумовлену безробіттям.

Реструктуризація економіки, приватизація її складових вивільнює робочу силу, посилює її плинність. Зайнятість в умовах радянського соціалізму досягалася за рахунок низької продуктивності праці, недосконалості організації виробництва і праці, нераціонального використання ресурсів, неефективного використання робочого часу. Всі ці вади соціалізму існують і в сучасній трансформаційній Україні в напрямі капіталізму, але має місце безробіття.

Формування ринку праці в Україні можливе якщо враховувати загальноприйняті у світі норми і стандарти трудових відносин. у 1990 році в Україні була організована Державна служба зайнятості України. Її обов’язком є створення умов для забезпечення права громадян на працю, соціальний захист тимчасово непрацюючого населення.

У США має місце формування попиту на робочу силу в системі регулювання зайнятості. Уряд цієї країни впливає на соціальну поведінку підприємців через системи економічних, законодавчих, адміністративних та організаційних заходів. Дуже поширеними є, наприклад, такі економічні заходи як надання кредитів для зменшення витрат виробництва, пов’язаних з наймом та підготовкою працівників що не працюють тривалий час. В Англії політика зайнятості включає:

систему соціального забезпечення;

організацію професійного навчання;

інформування про ринок праці;

створення фондів страхування від безробіття;

системи соціального забезпечення

В Україні треба створити єдині підходи у наданні державних соціальних послуг на ринку праці. І це буде важливою умовою створення й успішного функціонування служби зайнятості. Ця служба володіє інформацією про вільні робочі місця. Виміром її ефективного функціонування є максимізація працевлаштування і мінімізація безробіття. Ця служба також реалізує державні програми з професійної перепідготовки безробітних, полегшує перехід працівників з депресивних у прогресивні галузі економіки і тим самим підвищує коефіцієнт