В Івано-Франківській області чисельність працюючих на малих підприємствах становили 2002 році 49,000 осіб, а з урахуванням підприємців – 80,000. Їх реальний внесок – 14 відсотків дохідної частини до бюджетів всіх рівнів. Для прикладу нагадуємо що малий і середній бізнес в розвинутих країнах забезпечує 50-70 відсотків ВВП та до 60 відсотків нових робочих місці. Ці мобільні підприємства швидко й ефективно розв’язують проблеми створення нових робочих місць, тим більше, що вони не потребують великого стартового капіталу.

Реалізація Івано-Франківської обласної програми зайнятості дала позитивні результати на ринку праці. Працевлаштування безробітних зросло в 1,6 разу, навантаження на одне робоче місце зменшилося з 46 до 28 осіб. Рівень безробіття знизився з 5,58 до 4,78 (37,6 тис. безробітних проти 49,4). За рахунок всіх джерел фінансування додатково створено 8000 нових робочих місць, 659 безробітним виплачено одноразові допомоги для організації ними підприємницької діяльності на суму 91,400 гривень Див: Економічні орієнтири Прикарпаття. – Урядовий кур’єр. – 2002. – 27 березня. - №58.

У розвинутих країнах на програму соціального забезпечення витрачається 20 відсотків ВВП. В європейських країнах безробітні мають право на безплатне медичне обслуговування.

Одна з причин високого безробіття в Україні є дефіцит ефективних інвестицій в утворенні продуктивних робочих інвестицій в утворенні продуктивних робочих місць, а основне – людській капітал, тобто у здоров'я, освіту, науку, культуру, в перенавчанні, вдосконалення професійних навичок, підвищення кваліфікацій. Продуктивні робочі місця – економічно затребовані. Це спонукає підприємство інвестувати матеріальні та грошові ресурси у створення вакансій. Інвестиції потрібні також і для збереження наявних робочих місць.

Існує прямий зв'язок між динамікою валового продукту, доходами населення, інвестиціями і зайнятістю. Негативні процеси в економіці України і зниження доходів населення в 1990-1998 роках привело до скорочення інвестицій на 78 відсотків. Рівень офіційного безробіття зріс в 1994-1999 роках з 0,3 на 4,3 відсотка. Коли у 2000 році приріст валового продукту становив 6, а реальні грошові доходи збільшилися на 6,2 відсотка, то безробітних зменшилося на 86,000 осіб11 Див: Поплавська Ш, Поплавський В. Ринок праці. Почім нині людський капітал? – Віче, - 2002, -№12.– с.18..

Впливає на інвестиційний процес в Україні доходи та витрати тіньового сектору. Результати обстежень свідчать, що витрати більшості громадян України майже на 40 відсотків перевищують їхні офіційні доходи. Отже, величина реально існуючої зайнятості набагато перевищує дані державної статистики. Джерелами інвестиційних витрат для підтримки тіньової економіки є зарплата, на яку не були нараховані податки, доходи кримінального характеру (хабарі, наркоторгівля, проституція, злодійство, рекетирство).

Подолати структурне та циклічне безробіття можна впливом на сукупні доходи і витрати заходами з ціноутворенням, шляхом приватизації державних підприємств, регулюванням міграції населення.

На державному рівні розв’язання проблеми ринк праці здійснюється за рахунок грошей Фонду зайнятості. Протягом січня 2002 року держави виділили допомоги за безробіття у розмірі 42.700.00 гривень. Її отримали 643.600 осіб. А реальна потреба на фінансове обслуговування українського безробіття у 2001 році становили 1.400.00.000 гривень. Водночас у Держбюджеті 2001 року було передбачено лише 40.000.000 гривень. Свої особливості безробіття має на селі. Сільське безробіття породжує великі зовнішні міграційні потоки. Масово виїздить сільська молодь. Українське село недолічується економічно активного населення і втрачає демографічно-відтворювальну функцію, втрачає генетичний потенціал, який на селі завжди зберігався та примножувався.

Сільське безробіття сильно позначається не тільки на матеріальну, але й на психологічному стані. Втрачається кваліфікаційні якості працівників, руйнується набутий роками професійний потенціал.

Напрями подолання сімейного безробіття та підвищення трудової зайнятості: створення агрофірм, розвиток самозайнятості, розширення сфери залучення сільських громадян до роботи у власних чи державних сільськогосподарських та інших виробництвах.

Селяни завжди відзначалися високим рівнем самозайнятості. Крім громадського виробництва вони паралельно працювали у присадибному господарстві. Збільшення розмірів присадиби створює умови для розширення цієї форми господарювання. Співпраця з іншими виробничими і обслуговуючими формуваннями можуть надати селянам різні послуги.

Кабінет Міністрів України навесні 2002 року схвалив проект Державної програми розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року. Фінансування з державного бюджету на розвиток соціальної сфери села. Планується довести до таких обсягів: від 147,00000 гривень у 2002 році до 367,000000 – у 2005. Головним чином кошти підуть на добудову довгобудів – шкіл, лікарень, створення фельдшерсько-акушерських пунктів, на програму газифікації та програму “Власний дім”.

Потрібно також відроджувати традиційні трудомісткі, але прибуткові галузі українського села – тваринництво, льонарство, тютюнництво, буряківництво, вирощування лікарських рослин, переробки сільськогосподарської продукції.

Сприяють зростанню зайнятості населення розвиток сімейного підприємництва, кустарних промислів (виробів з дерева, шкіри, вовни, металу). У Карпатському регіоні можна розвивати сільський туризм. Слід ефективніше використовувати лісові, водні та гірські ресурси.

В 2001 році в Івано-Франківську створено Раду з туризму Карпатського регіону, яка об’єднує Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську та Чернівецьку області. Започатковані навчально-інформаційні заходи (створення кафедри туризму в ІФНТУНГ), мікрокредитну лінію для підприємств та господарів, задіяних у сфері “зеленого туризму”. Заплановано вдосконалювали систему охорони природи. У Верховині, що на Івано-Франківщині, започатковано навесні проект TACIS строком на два роки, який зветься “Вдосконалення системи охорони природи у Верховині”. Здійснюватиме проект фінський компаній і працюватиме у трьох секторах: лісництво, охорона довкілля та енергозбереження, розвиток інфраструктур. До його реалізації залучатимуть зарубіжних та вітчизняних біологів, орнітологів, лісівників, екологів, медиків. Такі заходи сприятимуть розвитку екотуризму, гуцульських ремесел, традицій, культурних цінностей, відкриттю інформаційно-екологічних турцентрів для місцевих жителів, гостей, науковців і туристів, відродження