Проблему легше розв’язувати якщо моделювати операторами непередбачуваних ситуацій управління, включати операторів в склад експертної системи, виділити спеціальні системи професіональної підготовки операторів для інженерно-проектувальних завдань. Інженерні психологи повинні стати безпосередніми учасниками проектування, створення і експлуатації технічних об’єктів.

У зв’язку із зміною характеру праці, соціального статусу оператора, інженера-психолога для ефективного управління складними технічними комплексами і соціотехнічними системами у психології розробляються нові теоретичні та методологічні підходи щодо взаємодії людини та техніки, виявляють особливості системно-структурної організації різних класів техніки, фактори їх складності, специфіку психологічного змісту діяльності спеціалістів та суб’єктивну складність їх активності.

Нові методологічні підходи і принципи аналізу міжсистемної взаємодії

При розв’язанні проблем ролі людини в експлуатації техніки, інженерно-психологічного проектування у російській психології спираються антропоцентричний підхід, розроблений О.Леонтьєвим, Б.Ломовим, Н.Заваловою, В.Пономаренко. Цей підхід ґрунтується на психологічній теорії діяльності людини як суб’єкта праці, пізнання та спілкування. На основі цих теоретичних засад були розроблені концепції автоматизації та інженерно-психологічного проектування систем “людина-машина”, адаптації людини і машин, взаємодія оператора із системи управління і засобами відображення інформації, які представлені у працях В.Рубахіна, О.Крилова, В.Ахутіна, В.Венди, О.Галактіонова, Г.Суходольського.

Антропоцентичний підхід став ведучим і для таких зарубіжних вчених як І.Біллінг, Б.Кантовіц, Н.Морей, Д.Міллер, А.Лєвіс, Х.Стассен. Проблеми проектування і експлуатації сучасної техніки ставляться і розв’язують з врахуванням когнітивних процесів в діяльності людини.

Розв’язуючи проблем надійності соціотехнічних систем, розвивають макроергономіку, антепотехнологію, культуру автоматизації, культуру безпеки.

Психологи увагу акцентують на соціальних, організаційних, управлінських, економічних та особистісних факторах. Оцінюють впливи на діяльність операторів соціальних відносин, міжособистісних і міжгрупових взаємодій. Особливо це стосується проблем культури ядерної безпеки.

Аналіз статистичного даних про причини аварійності в атомній галузі свідчить, що інженерні конструкції, фізичні дані, математичний аналіз недостатні для повної безпеки, коли не враховують дані гуманітарних наук, людський фактор. “… Для культури ядерної безпеки фундаментальним повинно стати з’ясування того, ради чого працюють спеціалісти в галузі атомної енергетики, як вони сприймають ядерну, в чому смисл їх діяльності” Дикая Л.Г. Итоги и перспективная направления исследований в психологии труда в ХХІ веке. – Психологический журнал. – 2002. том 23, №6. С.21

Бобнєва М.І., виділила при дослідженні проблеми ядерної безпеки специфічні соціально-психологічні фактори, які визначають розуміння радіаційної небезпеки спеціалістами. Специфікою їх сприйняття зумовлена не стільки специфікою об’єкта, скільки психологічними особливостями суб’єкта, його мотивами, ціннісними орієнтаціями, спрямованими на себе, іншу людину і на діяльність. Див.: Бобнева М.И. Социально-психологичексие последствие радиационного воздействия. – Чорнобыльский след. Психологические процессы в посткатастрофном обществе. – М.Ватум. 1992. С.18

Психологи дійшли висновку, що системний підхід не дозволяє в певній мірі зрозуміти складну природу технічних об’єктів. Вони розробили міжсистемний підхід, який постулює можливість ірраціональних форм взаємодії, відсутність цілісності, ієрархії і управління в складних об’єктах.

Системний підхід не може пояснити змінну детермінацію, її нелінійність і опосередкованість, неоднозначність, непропорційність, суперечливість, мінливості і багатоманітності ірраціональних форм відношень між різними психологічними процесами. В психіці маж місце порушення субординації “вище-нижче”, ієрархія розуміється як геторорархія і це суперечить системному принципу управління. Факти передбачення, прогнозування невідомого в процесах мислення свідчать, що пошук нового в мисленні носить часто ірраціональний характер і реалізується на основі механізмів іррегуляції.

Системний підхід є по суті внутрісистемним підходом, йому підходять системи певного класу. Міжсистемний підхід долає обмеження методологічних підходів щодо ролі людини в сучасній техніці.

Виділені такі принципи, міжсистемного підходу:

принцип з’єднаності, що відображає наявність ірраціональних міжсистемних взаємодій при об’єднанні самостійних систем в комплекс;

принцип неупорядкованої множини, який визначає склад систем, що входить в комплекс їх властивість – невпорядкованість;

принцип варіативності, який визначає багатоманітність і допустимість мінливості типів міжсистемних взаємодій;

принцип іррегуляції, що виражає непропорціональність і не співмірність між впливами і результатами в процесі міжсистемних взаємодій;

принцип неоднозначної обумовленості визначає зміст і характер міжсистемних взаємодій і залежність між цілями, цінностями і нормами окремих систем;

принцип різноспрямованої активності розкриває можливість багатовиріантрості процесів функціонування і розвитку системного комплексу Див: Голиков Ю.Я., Костин А.Н. Теория и методы анализа проблемностей в личной операторской деятельности. – Проблемность в профессиональной деятельности: теория и методы психологического анализа. – М., 1999.

В зарубіжній психології інтенсивно розробляється проблема розподілу функцій між людиною і автоматикою. Як нові рішення цієї проблеми виділяють принципи синергії, розподіл когнітивних функцій, варіанти явного і скритого динамічного розподілу функцій, орієнтований на оператора чи подію. Оператор має бути активний і діяти принцип взаємного резервування оператора і автоматика при розподілі функцій між ними.

Теоретико-методологічні проблеми і результати вивчення професії і професіоналізму

Проблематика і наукові дослідження в психології праці визначаються ситуацією у сфері праці, соціально-психологічними та економічними факторами розвитку трудових відносин і теоретичними підходами, які розробляються в психології.

В психології праці вивчають професіональну діяльність в контексті соціальних відносин. Донедавна вважалось що соціальні умови не обов’язково досліджувати в психології праці, оскільки вони постійні та такі, якими можна управляти, а необхідні моральні якості формуються соціальною системою. Психологія заглиблювалась в аналіз профвідбору, профпідготовки за критеріями професіональної ефективності. Але трансформаційні процеси в постсоціалістичних країнах змусили зайнятись аналізом