Тіньова економіка дозволила подолати межі зрівняльного розподілу доходів і благ. Вона також підвищувала терпимість до ідеологічної пропаганди, утворюючи щілину між що ідеологічно треба робити і що реально робилось.1

Недоліки у суспільно – державному будівництві викликають до життя неправові соціальні практики, які врівноважують систему, стабілізують, продовжують її існування. В радянському соціалістичному будівництві такими недоліками були дисгармонія і структурі економіки, дефіцитність благ, інфляційний потенціал, ідеологічний догматизм, централізований господарський механізм, дефект планування, зрівняльний розподіл доходів.

Радянський соціалістичний “тіньовий порядок” перейшов у пострадянський трансформаційний період. Але сьогоднішні тіньові, неправові соціальні практики, скажімо у капіталістичній Україні різняться за обсягом операцій, причинами, соціальному складу учасників, по способам легітимації. Тепер “тіньовики” не крадуть а не платять податки, працюють не з причини дефіциту, а шукають конкурентних переваг. Радянські соціалістичні неправові практики народжувались тотальною забороною, вивіскою “не можна”, сьогоднішні капіталістичні –

прогалинами у законодавстві, неефективністю захисту прав власника.

Неправові соціальні практики охопили всі сфери діяльності – економічну, політичну, правову, соціальну, культурну, наукову, освітню, медичну, педагогічну, спортивну. Вони поширені серед тої маси активного працюючого населення яке живе в бідності – армія, міліція, лікарні, вчителі.

1Див.: Барсукова С. Движение во времени. От «второй» економике в СССР к неформальной економике современной России. – Свободная мысль,-2004, № 1

Через приватизацію радянська соціалістична тіньова економіка вийшла із підпілля, її фінансовий капітал став основою приватизації. Нова капіталістична тіньова економіка запозичила організаційно – правові здобутки старої соціалістичної “тіні”, які склались в епоху горбачовської перебудови (можливість створення малих підприємств і госпрозрахункових підрозділів). Колишні тіньовики кинулись в бізнес своїми створеними малими підприємствами використовували для свого збагачення державні підприємства, державні засоби виробництва, предмети і знаряддя праці. Збагатившись стали викуповувати, “прихватизовувати” самі державні підприємства. Зв’язок бізнесу і влади став не тільки скритим але й відкритим.

Радянський соціалістичний досвід “другої” економіки – невід’ємний елемент досвіду сучасної неправової соціальної практики.

Неправові соціальна практики – сукупність стійких, масових соціальних ідей і взаємодій, пов’язаних з порушенням громадянами різних рівнів, норма права. Центром, фокусом неправових соціальних практик, особливо в деяких постсоціалістичних країнах, є неправові трудові практики.

Неправові трудові практики – сукупність стійких і масових соціальних взаємодій, пов’язаних з порушенням правових норм трудової діяльності. Саме так визначають ці поняття російські економісти і соціологи.1

Виділяють такі різні типи неправових взаємодій, неправових практик у сфері праці:

конфліктні, порушення трудових прав роботодавцем;

взаємовигідні, коли роботодавці і робітники мають певну вигоду за рахунок держави;

солідаристський, коли протизаконні дії приносить вигоду і власнику і робітникам за рахунок держави, а роботодавець солідаризуючись з робітниками намагається якось компенсувати низький рівень їх зарплати і великі умови праці .

1Заславская Т.И. Шабанов М.А. Неправовые трудовые практики и социальные трансформации в России. – Социс, 2002, № 6, с. 6-7.

Перший тип має насильницький характер, протизаконність насаджується робітникам. Інші типи мають договірний характер. Неправові, трудові практики – елемент системи неправових соціальних практик. В основі соціальних неправових практик лежить “тіньова” економіка, різні її види:

скрита економіка;

паралельна економіка;

підпільна економіка;

сіра економіка;

неформальна економіка;

кримінальна економіка;

чорний ринок.

Тіньова економіка набуває широкого розповсюдження в країнах з низькими показниками соціально – економічного розвитку, з недосконалим законодавством, високим рівнем оподаткування, надмірною бюрократизацією господарського життя, поширення корупції. Тіньова економіка, нелегальний ринок праці органічно пов’язані з низьким рівнем життя.

Нелегальна праця – удар по бюджетові і найманому працівникові. Значна частина громадян України з волі роботодавця є в становищі “нелегала”, оскільки між роботодавцем і найманими працівниками трудова угода не оформляється, відсутні записи у трудовій книжці. Втрати зазнають працівник і держава. Працівник в разі неофіційного оформлення трудової угоди втрачає гарантоване конституцією України право на працю, безпечні і здорові умови праці, заробітну плату не нижчу від визначеної законом, право на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на соціальний захист, що включає право на забезпечення його в разі повної або часткової втрати працездатності.

До того ж, такий працівник не отримує обов’язкового державного страхування, майбутнього пенсійного забезпечення, бо від суми його заробітної плати роботодавець не робить відрахувань до Пенсійного фонду. Праця “нелегала” не зараховується до трудового стажу.

Бюджет недодержує відрахувань податку на прибуток. Крім цього “нелегал” офіційно вважається безробітним і претендує на допомогу з боку держави у вигляді субсидій, допомоги по малозабезпеченості.

Не оформляючи офіційно прийом на роботу найманого працівника роботодавець має певні вигоди. Найманий працівник абсолютно залежить від роботодавця, навіть від його примх. “Нелегала” можна у будь-який момент без проблем звільнити з роботи не заплативши йому. Заробітна плата “з кишені” завжди нижча мінімального розміру. У неофіційній заробітній платі відсутні відрахування до Пенсійного фонду. Роботодавець економить за рахунок неоплати лікарняних листів та щорічної оплачуваної відпустки “нелегала”.

Проблема ще в тому, що із становищем нелегела погоджується величезна кількість людей. Це біда в суспільстві, правова чи громадянська хвороба. І ще: велика кількість нелегалів в Україні – ганьба суспільства. Люди втрачають віру у справедливість, власну державу. Формується мораль вседозволеності, зверхності, переконання – в державі всім правлять гроші. У такій ситуації не може бути й мови про віру в Бога, йог справедливість, християнську мораль, любов до ближнього, співчуття, милосердя. Мораль сучасного роботодавця, нового багатого українця така: цілий рік він ошукує своїх співгромадян, наживається, згодом дарує злиденним на Новий рік чи якесь інше свято кілька кульків з крупами чи іншими споживчими товарами, або дає гроші (вкрадені у найманих робітників) на будівництво храму.