РЕФЕРАТ

на тему:

„Соціальна діяльність і структура”

План

Вступ.

1. Сучасна структура і види соціальної діяльності

2. Соціальна структура

Висновок.

Використана література.

Вступ

Будь-яка соціальна діяльність може бути представлена у вигляді ланцюга певних процедур і операцій. їх ідентифікація і розташування в продуманому, раціональному порядку може виявитися саме тією системою, яка підвищує ефективність і розробкою якої зайняті праксеологи, логіки, управлінці, соціологи та ін. Необхідність створення такої диктується, крім іманентних вимог ефективності, ще й важливими методологічними міркуваннями.

В наші дні метод вивчення будь-яких аспектів життя з погляду діяльності став одним з провідних. Евристичний характер діяльнісного підходу проявився під час аналізу цілого ряду наукових проблем, таких, наприклад, як виникнення і сутність пізнання, природа і діяльність людини, оптимізація навчально-виховного процесу та ін. Він став традиційним і дав позитивні результати в психології. За його допомогою не тільки розкрито зміст категорії діяльності в психології, вироблено загальну модель процесу, але й переконливо доведено, що діяльність, будучи основою існування й розвитку особистості, справляє вирішальний вплив на її формування.

До суттєвих вад даного підходу можна віднести те, що дослідження зазвичай обмежуються вивченням особистості і її поведінки. Насправді ж категорія «діяльність» має ключове значення при глобальному аналізі історичного процесу, закони якого є не що інше як закони функціонування і розвитку суспільно організованої діяльності.

Отже, щоб зрозуміти історію, механізм її розвитку, потрібно осмислити зміст соціальної діяльності, цієї суттєвої ознаки, що відрізняє людей від тварин. У ній проявляється активне, творче ставлення людини до навколишнього середовища, природи, до суспільної реальності; через діяльність вона практично виражає своє незадоволення дійсністю і перетворює її відповідно до наперед сформульованих цілей та ідеалів.

1. Сучасна структура і види соціальної діяльності

Праксеологія (лат.) — галузь наукових досліджень, яка вивчає умови і методи правильної, ефективної і раціональної людської діяльності.

Мотиви діяльності визначені всіма смисловими зв'язками, типом спілкування і світом людей, тому вони завжди мають суб'єктивний характер.

Сучасна концепція діяльності виходить із того, що визнається необхідність активності суб'єкта під час практичного й теоретичного відтворення дійсності.

І в матеріальному, і в духовному виробництві особисті якості, професійна компетентність, глибина мислення, а також моральне обличчя особистості справляють суттєвий вплив на його перебіг і результати.

Діяльність — і індивідуальна, і групова — має складну структуру. Сам цей процес можна уявити як сукупність процедур і операцій. Тим часом саме це й відображає технологія.

Групова (виробнича) діяльність, у плані охоплення дійсності, не тільки ширша, ніж індивідуальна, але й складніша за структурою. Люди не просто діють разом, а спільно реалізують свій творчий потенціал. Між ними встановлюються певні суспільні стосунки, серед яких вирішальна роль належить виробничим.

Активне ставлення до природи і соціальної дійсності формується й реалізується під впливом об'єктивних законів історичного процесу. Найбільш значущим видається тут вплив діалектично взаємопов'язаних відносин між об'єктивними законами і суб'єктивним фактором. Хоча людська діяльність у будь-якому суспільстві має свідомий характер, однак невідповідність суб'єктивних цілей об'єктивним законам деформує цей процес, внаслідок чого не завжди реалізується ланцюжок «мета — засоби — результат».

Потреба, що зароджується в якомусь соціальному перетворенні, саме через суб'єктивний фактор трансформується в усвідомлений мотив діяльності мільйонів. Суб'єктивний компонент входить до складу мети і технології соціальної діяльності. Велику роль у такій трансформації відіграють ідеї тих людей, які змогли глибоко осмислити історичний процес, які бачать далі від інших і активніше від інших прагнуть до перетворення соціального життя або окремих його сфер.

Образ майбутнього, створений в ідеальних уявленнях окремих особистостей, має важливе значення в усій соціальній діяльності, різноманітній за своїми конкретними проявами, за цільовими функціями, за характером і результатами.

Різноманіття — закон розвитку суспільства. В умовах нинішніх революційних змін у світі одні види соціальної діяльності відмирають, поступаючись дорогою новим, інші змінюються. Відбувається закономірний процес спеціалізації людської діяльності, і разом з тим іде інтеграція різнорідних у минулому її видів у систему внутрішньо не зв'язаних процедур і операцій. Характерним прикладом тут може бути взаємопроникнення науково-теоретичної і практичної діяльності, а в результаті — створення єдиного соціально-перетворювального початку життя.

Незважаючи на різноманітність видів соціальної діяльності, що зростає, технологічну модель, що узагальнює, в жодному разі не можна вважати «прокрустовим ложем» або інтерпретувати як кантівський імператив. її значення швидше методологічне, ніж безпосередньо практичне: вона накреслює лише в загальному плані, як організувати і зробити ефективною соціальну діяльність. Практичне створення такої технології можливе, бо кожний конкретний вид діяльності втілює в собі її всеохопні, універсальні ознаки і може бути пояснений лише на їхній основі.

Справді, наукова розробка технології соціальної діяльності можлива лише з урахуванням своєрідності форм, рівнів найрізноманітніших детермінаційних зв'язків і взаємин, соціальної сутності і природи об'єктів, які формуються, що, передусім, і визначає саму організацію діяльності людини.

Щоб діяльність дістала право називатися технологією, вона мусила бути свідомо і планомірно «розчленована» на елементи, що реалізуються у певній послідовності. Водночас можна вирізнити декілька процедур:

1) визначення мети, реалізованої внаслідок застосування даної технології;

2) побудова системи критеріїв для вибору можливих варіантів;

3) позначення кола можливих варіантів;

4) вибір оптимального варіанта;

5) впровадження обраного варіанта.

М. Марков пропонує розглядати технологію соціальної діяльності у двох аспектах: «як систему знань про організацію діяльності, пов'язану з виконанням етапів, операцій, методів, дій і т. ін. з формування суспільних явищ, і як технологізацію цих знань у процесі діяльності, яка виражається в трудових діях людей, що