Таким чином, вступна частина практично повторює основні розділи програми соціологічного дослідження. Основна частина включає аналіз одержаної інформації. Тут здійснюється групування, порівняння, співставлення результатів, наводяться таблиці, графіки. Весь цифровий матеріал аналізується, в результаті чого виявляються закономірності функціонування тих чи інших процесів та явищ.

У заключній частині наводяться основні висновки та шляхи розв’язання існуючих проблем, які в свою чергу подаються у вигляді конкретних рекомендацій по впровадженню результатів дослідження в практику роботи бібліотек.

Завершальним етапом є складання плану впровадження результатів соціологічного дослідження за схемою:

№

п/п | Зміст заходів | Термін проведення | Відповідальні викладачі | Результати, підсумки виконання

1 | 2 | 3 | 4 | 5        

Головним підсумковим документом соціологічного дослідження є звіт про НДР (його складають в основному великі бібліотеки). Він включає такі обов’язкові елементи: титульну сторінку, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень та символів, вступ, основну частину, заключну частину, список використаної літератури, додатки.

Реферат містить відомості щодо обсягу документа, кількості таблиць, графіків, малюнків, стислий опис суті дослідження, пояснення його новизни, викладення результатів та сфери їх застосування.

Вступ до звіту включає оцінку стану вивчень з цієї проблеми, обґрунтування актуальності, новизни НДР, викладення мети, завдань роботи, опис зв’язку з іншими подібними дослідженнями.

В основній частині викладаються головні результати дослідження, описуються методи збору, обробки, аналізу інформації, доводиться репрезентативність вибірки. Описується хід дослідження, аналізуються його результати.

У заключній частині наводяться стислі висновки, пропозиції щодо використання результатів дослідження, рекомендації.

У додатки включаються таблиці, графіки, що не увійшли до тексту звіту.

Складаючи звіт, слід дотримуватись таких вимог, як чіткість, логічність, аргументованість висновків, конкретність, точність формулювань, обґрунтованість рекомендацій та пропозицій.

Використовуються також і такі форми впровадження результатів, як доповідь, виступ, лекції, повідомлення з різних наукових та практичних заходів; опублікування результатів в окремих виданнях, інформування громадськості через засоби масової інформації.

* * *

Отже, ми розглянули основні питання організаційної роботи з проведення соціологічних досліджень в бібліотеках.

Звичайно, в короткій розробці немає можливості розкрити всі проблеми, що пов’язані з підготовкою та проведенням соціологічного дослідження.

Завершення дослідницької роботи не обов’язково означає кінець вправи. Результати повинні включати рекомендації щодо дій, які стосуються рішення проблем.

Але:

Проблема може бути нерозв’язаною з багатьох причин. Для її вирішення може бути недостатньо ресурсів. Дослідження може виявити, що окрема група користувачів, наприклад інваліди, потребує особливої уваги, але може не бути коштів на здійснення необхідної роботи.

Може виникнути більше запитань, ніж відповідей. Таке часто трапляється у випадку коротких оглядових досліджень, які можуть виявляти складні питання, що потребують подальшого вивчення. Може доведеться досконаліше вивчати окрему групу читачів, щоб виявити ряд недоліків в їх обслуговуванні і визначити шляхи їх удосконалення.

- Інколи результати досліджень можуть бути суперечливими. Це може статися внаслідок помилково обраної методики. Щоб уникнути таких помилок, перш ніж проводити дослідження необхідно ознайомитись з попереднім досвідом і, спираючись на нього, порівнювати свої результати з подібними інституціями, які вже намагались вивчати.

- Зібрана в результаті дослідження інформація може швидко застарівати. Наприклад, сьогоднішня орієнтація на електронні служби швидко змінює погляди на майбутнє. Тому необхідно регулярно розглядати ті ж самі проблемні питання, щоб виявити нові потреби, та ті потреби, що зазнали змін.

Для більш детального обговорення різних питань, що стосуються організації та методики соціологічних досліджень, рекомендуємо звернутись до спеціальної літератури, список якої наведено далі.  

Аналіз, класифікація документа.

В соціології документом називається спеціально створений людиною предмет, що призначається для передачі або збереження інформації. За способом фіксації інформації розрізняють: рукописні і друковані документи, записи на кіно- і фотоплівку, магнітній стрічці. За метою призначення виділяються матеріали, що їх відбирають самі дослідники. Такі документи називають цільові. Та соціолог відбирає матеріали, що складені заради іншої мети, тобто наявні документи. Звичайно, в соціологічному дослідженні саме такі документи і називаються власною документальною інформацією. За ступенем персоніфікації документи поділяються на особові і безособові. Особовими документами є картотеки індивідуального обліку (бібліотечні формуляри, анкети і бланки тощо), характеристики, видані особі, листи, щоденники, заяви, мемуарні записки та ін. Безособові документи — статистичні, історичні архіви, преса, протоколи зібрань та ін. В залежності від статусу джерела виділяються: офіційні і неофіційні. Офіційні документи: урядові документи, матеріали, постанови, декрети, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної та відомчої статистики, архіви і поточні документи різних установ і організацій, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, прокуратури тощо. Неофіційні документи — багато особистих матеріалів, а також залишені окремими особами документи (статистичні повідомлення, виконані іншими послідовниками на основі власних спостережень). Окрему групу документів складають численні матеріали засобів масової інформації. Нарешті, за джерелами інформації документи діляться на первинні і вторинні. Первинні документи відображають явища, події, що спостерігалися і фіксувалися безпосередньо дослідниками, або становили відомості урядових і відомчих установ тощо. Вторинні — це документи, що містять інформацію, опрацьовану, узагальнену або описану на основі первинних джерел. Можна, звичайно, класифікувати документи і за їх прямий зміст, наприклад, літературні дані, історичні і наукові архіви, архіви соціологічних досліджень тощо.

Документалісти-історики, психологи сформували немало методів, способів, з допомогою яких визначається ступінь достовірності, істинності відомостей за самим змістом документальної інформації. Перше золоте правило в роботі з документами (та й з будь-якою іншою інформацією) — чітко відрізняти опис подій і їх оцінки. Але саме конкретна ситуація дає ключ до розшарування смислу оцінок і думок. Дальший аналіз розкриває, якими намірами керувався складач документу, що допоможе з'ясувати, виявити