що розвивається. Саме це відповідає прагненням і потребам сьогодення і разом із тим здатне консолідувати всі верстви суспільства, розтлумачити події та процеси, що відбуваються, відновити довіру народних мас до владних інститутів за умов, коли попередня ідеологія зруйнована, а нова зможе визріти й просякнути тканину буденної масової свідомості упродовж достатньо довгого часу.
Міфологічний підхід дає змогу виявляти глибинні органічні зв’язки, котрі інтегрують суспільство і слугують засобом ідентифікації; він стає у пригоді при аналізі традиційних елементів соціальної психіки, окремі риси якої набувають сьогодні нових значень. Запропоноване бачення проблемної ситуації уможливлює представлення цієї наукової проблеми як необхідного теоретичного вивчення місця і ролі соціальних міфів у структурі суб’єктивної реальності і, ширше,-- у суспільній свідомості. Практичне значення опрацювання проблематики соціальної міфотворчості визначається нагальною потребою відстежувати процеси дискредитації колишніх міфів і заміщення їх новими у виборі Україною подальшого шляху розвитку. Вивчення процесів трансформації соціальних міфів дає можливість виокремити основні семантичні коди, за допомогою яких у масовій свідомості інтерпретуються базові соціальні цінності та норми. Це, своєю чергою, відкриває шлях до створення певних засобів соціальної технології в ідеологічній і духовно-культурній сферах життєдіяльності суспільства.
Використана література
1. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. – 1992. – № 4.
2. Ашин Г. Современные теории элиты: критический очерк. – М., 1985.
3. Бруднер В. Бюрократия // Полис. – 1991. - № 5.
4. Вебер м. Харизматическое господство // Социологические исследования. – 1988. - № 5.
5. Гаджиев К.С. Политическая культура: концептуальный аспект // Полис. – 1991. - № 6.
6. Гайда А.В., Китаев В.В. Власть и человек // Философские науки. – 1990. - № 4.
7. Головаха Євген. Особливості політичної свідомості: амбівалентність суспільства та особистості // Політологічні читання. – 1992. - № 1.
8. Грачев А.А. Политический экстремизм. – М., 1986.
9. Ильин М.В., Коваль Б.И. Личность в политике: “Кто играет короля?” // Полис. – 1991. - № 6.
10. Кинетти Э. Власть и личность // Социс. – 1986. - № 4.
11. Корнхаузер Вільм. Політика масового суспільства // Політологічні читання. – 1992. - № 1.
12. Малькова Т.П., Фролова М.А. Массы. Элита. Лидер. – М., 1992.
13. Макаренко В.П. Теория бюрократии М. Вебера и буржуазные концепции организации и управления // Вопросы философии . – 1986. - № 3.
14. Масленников Н. Международная социал-демократия. Политика и ценности // Свободная мысль. – 1992ю - № 6.
15. Нарта М. Теория элит и политика. – М., 1988.