РЕФЕРАТ

на тему:

„Соціальні класи та верстви”

План

Вступ.

1. Соціальна структура суспільства: основні види та елементи

2. Теорія соціальної стратифікації

3. Трансформація соціальної структури українського суспільства

Висновок.

Використана література

Вступ

Класи і страти належать до великих соціальних груп. Поняття соціальних класів уперше було вжито для пояснення історичних процесів французькими істориками періоду Реставрації. Проте тоді це поняття ще не було чітко визначеним і не складало центрального пункту методології дослідження. Воно вживалося більше у значенні соціоекономічних відмінностей і різниці інтересів, відповідно до яких кожна група посідає своє місце в соціальному процесі. Відмінність становища приводила до опозиції та боротьби. історичного процесу Тому французькі історики періоду Реставрації схилялися до пояснення в термінах класової боротьби.

Своєї розвиненої класичної форми поняття класів набуло у марксизмі. Тут воно є центральним і складає фундаментальний принцип, за яким осмислюється історичний процес. Відмінність марксистського від домарксистського розуміння класу, як у цьому зізнавався сам К. Маркс у листі до Вейдемейєра, полягає у наступному:

1) класи є продуктом історичного розвитку (вони виникають на певному етапі суспільної еволюції і за відповідних умов);

2) класова боротьба з необхідністю веде до диктатури пролетаріату;

3) сама диктатура пролетаріату є лише інструментом і передумовою для їх знищення і розбудови суспільства без класів. Проте у самого Маркса ніде немає досить чіткого і повного визначення класів. Терміном “клас” він позначає різні суспільні прошарки. Зокрема, в роботі “18 брюмера Луї Бонапарта” він нараховує 5 класів (селяни, пролетарі, дрібна буржуазія, земельна аристократія, промислова буржуазія ). А в роботі “Революція і контрреволюція в Німеччині” їх нараховується уже чотири лише в сільській місцевості (кріпаки, сільськогосподарські наймані робітники, бідні та заможні селяни). Ще в одній роботі (“Громадянська війна у Франції”) класовий перелік збільшується до семи. Історичний перелік класів К. Маркс застосовує в “Маніфесті комуністичної партії”. Тут історія суспільства подається як історія боротьби класів: рабів і рабовласників, вільних і патриціїв, кріпосних і феодалів, пролетарів і буржуазії. Класова боротьба є то більш замаскованою, то більш відвертою, але завжди з необхідністю призводить до кардинального перетворення існуючого суспільства. На його думку, сучасне капіталістичне суспільство не тільки не позбавилося класової боротьби, але надало йому ще більш антагоністичної, жорстокої, хоча й значно спрощеної і очевидної форми (всі класові відмінності зосереджуються на протистоянні буржуазії та пролетаріату). Завершенням цієї боротьби є соціалістична революція. В іншому місці (“Вступ” до “Критики політичної економії”) розглядається джерело і механізм виникнення класів: поява додаткового продукту внаслідок суспільного розподілу праці та її привласнення певною групою.

У кінцевому результаті, класова теорія Маркса містить такі основні принципи: відносини класів є об’єктивними, необхідними і незалежними від волі та свідомості людей; вони визначаються рівнем розвитку виробництва, насамперед характером і рівнем розвитку продуктивних сил; класово-економічна структура суспільства складає базис, на якому виростає юридична, політична і культурно-ідеологічна надбудова; свідомість людей, їх позиції та мотиви діяльності визначаються класовим становищем; найвищою формою класової боротьби є соціальна революція. Остання випливає із суперечностей між продуктивними силами (людина і засоби виробництва) і виробничими відносинами (насамперед, відносинами власності). Соціальна революція свідчить, що революційний клас (уособлення нового характеру і рівня розвитку продуктивних сил) із стадії “класу в собі” перейшов у стадію “класу для себе”: набув відповідного рівня свідомості, згуртованості та політичної організованості. Соціальна революція призводить до створення нових виробничих відносин, на основі яких виростає нова політична і культурно-ідеологічна система суспільства, в т. ч. “нова людина” як уособлення, персоніфікація всіх цих якісних змін. Соціальна революція не виникає, у всякому разі, не перемагає, раніше, аніж старе суспільство не реалізувало всі свої можливості і не розвинуло всі властиві йому суперечності. Соціалістична (пролетарська) революція є принципово новим типом соціальної революції, бо вона здійснюється більшістю і заради більшості.

Аналіз зазначених пропозицій свідчить: концепція Маркса не утримує чіткого переліку ознак, за якими та чи інша соціальна група констатується у певний клас. Тому класова структура суспільства у дослідженнях самого засновника цієї теорії весь час “пульсує”. Обмеження соціальної структури лише класовим розподілом збіднює соціологічний аналіз, оскільки нехтує іншими групами, які теж є суб’єктами історичної дії. Одновимірне визначення класів у контексті економічного детермінізму позбавляє можливості здійснити аналіз внутрішньокласової диференціації, котра в певний історичний період може стати визначальною. У всякому разі внутрішнє розмежування впливає на історичну поведінку класу, без урахування чого аналіз буде обмеженим. Окрім того, виникає логічна суперечність у визначенні класової свідомості. З одного боку, у самого Маркса вона характеризується як відчужена, а тому принципово хибна і деформована з причин класового становища. Це стосується і класової свідомості пролетаріату – останній розглядається в контексті марксової теорії як тотальне накопичення всіх можливих форм відчуження: праці, споживання, культури, сенсу буття, технологічного, від природи, від іншої людини, від самої себе – власних сил і здібностей. З іншого боку, пролетаріат розглядається як історичний носій вселюдського розуму, можливостей і прагнень.

Нарешті, і це найбільш суттєва вада, поняття класу у Маркса не підлягає операціоналізації, його не можна визначити через змінні, застосувати вимірювальні процедури. Саме з цієї причини його не можна верифікувати (перевірити) емпірично чи експериментально, що складає основну вимогу соціологічного аналізу. У такому контексті є підстави вважати його поняттям – припущенням, ідеологемою.

У XX ст. було багато спроб модернізувати теорію класів Маркса, пристосувати її до нових реалій. Г. Лукач розрізняє об’єктивне становище класу (у