у повному обсязі, податкові декларації передбачають лише відомості щодо річних прибутків. Але й за цими скупими відомостями можна намалювати більш-менш достовірну картину. За даними Гідденса, зокрема, у Британії 1 % “верхівки” володіє 21 % загального обсягу особистого майна, третиною національних багатств країни розпоряджаються 20 % населення. Той же 1 % “верхівки” має на руках 75 % акцій приватних корпорацій, а 90 % їх розподілено серед 5 % інших верств населення (див. Гідденс Е. Стратифікація і класова структура. //Социс. – 1992. – № 9. – С. 120).
Не більш рівномірно виглядає і розподіл прибутків. У тій же Великобританії 5 % “верхівки” отримує 16 % усіх прибутків, а 50 % представників нижчих класів отримують всього 5 % національного прибутку. Більшість дослідників вважає, що в західноєвропейських країнах майновий стан і прибуток зараз розподіляється ще більш нерівномірно, аніж 80 років тому. Лише США є деяким винятком: тут за останні 25 років відбулося певне вирівнювання майнового стану і прибутку. Отже, є всі підстави вважати, що за майновим станом і розподілом прибутків навіть у найбільш промислово розвинених країнах продовжує існувати розподіл на вищий, середній і робітничий класи.
Отже, наявність класового розподілу сучасного промислового розвиненого суспільства можна вважати достатньо обґрунтованим фактом. Але це не означає, що класову боротьбу в марксистському розумінні слід тлумачити як визначальний фактор розвитку історичного процесу. Не має і достатніх підстав сьогодні ставити робітничий клас у центр суспільного порядку та історичного процесу.
Використана література
1. Аза Л.А. Воспитание как философско-социологическая проблема. – К.: Наук. думка, 1993.
2. Алтухов В. Философия многомерного мира// Общественные науки и современность. – 1992. – № 1. – С. 15-27.
3. Бычко И.В. Идеологические альтернативы. – К.: КГУ, 1989.
4. Войтович С.О. Світ соціальних відносин в українській культурі. – К.: Ін-т соціології, 1994.
5. Вопросы политического лидерства. – К.: УкрНИИ молодежи, 1992.
6. Гавриленко І.М. Соціалізація особи маргінального типу// Соціалізація особи як проблема національної освіти. – Ніжин, 1994. – ч. 1.
7. Гавриленко І.М. Чи потрібна державі ідеологія// Віче. – 1996. № 4.
8. Гавриленко І.М. Ідеологія// Віче. – 1997. – № 2. Ідеологічні альтернативи// Віче. – 1997. – № 4.
9. Гавриленко І.Н., Чепак В.В. Загальносоціологічна теорія. – К.: КВТІ, 1998. – С. 81–102.
10. Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности. От тоталитаризма к демократии. – К.: Наук. думка, 1992.
11. Грушевський М.С. Початки громадянства. – М., 1921.
12. Донченко Е.А., Злобина Е.Г., Тихонович В.А. Наш деловой человек. – К.: Ин-т социологии, 1995.
13. Зиновьев А.А. Запад. Феномен западизма. – М.: Центрполиграф, 1995.