РЕФЕРАТ

на тему:

„Соціологічне прогнозування”

План

Вступ.

1. Види соціального прогнозування.

2. Методи соціального прогнозування.

Висновок

Використана література.

Вступ

У соціологічному вивченні особливе місце займає соціальне прогнозування, як конкретне уявлення, передбачення, і судження про подію, стан соціальною об'єкта в майбутньому. Його не слід плутати із соціальним плануванням. Назвемо такі особливості соціального прогнозування:—

формулювання мети соціального прогнозування порівняно з плануванням має загальніший і абстрактніший характер. Мета соціального прогнозування — на основі аналізу стану і поведінки соціальної системи в минулому, а також вивчення тенденції зміни чинників, що впливають на неї, визначити кількісні та якісні параметри її розвитку в перспективі, розкрити зміст ситуації, в яку потрапить система;—

соціальне прогнозування на відміну від планування дає лише інформацію для обґрунтування рішень і вибору методів планування, указує на можливі шляхи розвитку в майбутньому;—

соціальне планування визначає, який з цих шляхів вибирає су-спільство.

План містить уже готові рішення і є директивним документом, що визначає їхній зміст, період проведення, відповідальних осіб, потрібні для цього кошти тощо. Прогноз як наукове знання про майбутній стан соціальних процесів і явищ має імовірнісний характер, план — однозначна варіантна модель.

1. Види соціального прогнозування

Розрізняють різні види соціального прогнозування.

За проблемно-цільовим критерієм соціальне прогнозування поділяється на пошукове й нормативне.

Пошукове соціальне прогнозування полягає у визначенні імовірнісного стану об'єкта управління в майбутньому на основі аналізу особливостей його розвитку в минулому.

Нормативне прогнозування — це визначення засобів для досягнення бажаного стану об'єкта чи заданої мети.

За критерієм часу соціальне прогнозування поділяється на оперативне, короткотермінове і довготермінове.

Соціальне прогнозування використовує такий специфічний метод, як експертне опитування.

Соціальне експертне опитування належить до якісних методів соціального прогнозування. Воно ґрунтується на логічному аналізі об'єктів управління, проводиться за загальними принципами, має на меті виявлення довготермінових проблем і визначення способів їх розв'язання.

Для характеристики об'єкта управління соціологами використовується експертиза, яка здійснюється відповідно до досвіду експерта, знань особливостей функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта. Інформація при цьому збирається шляхом проведення безпосередніх, з допомогою преси чи поштового зв’язку спеціалізованих експертних опитувань населення.

Процес соціальної експертизи включає такі процедури:—

підбір експертів та оцінка їх компетентності;—

розробка анкет для опитування експертів;—

отримання інформації від експертів (експертний висновок);—

оцінка узгодженості думок експертів;—

оцінка вірогідності результатів;—

складання програми для опрацювання експертних висновків.

2. Методи соціального прогнозування

МЕТОДИ ОПИТУВАННЯ ЕКСПЕРТІВ

Методи опитування експертів увійшли в практику наприкінці 60-х років, коли була виявлена обмеженість застосування екстраполяції і моделювання в соціальному прогнозуванні, особливо щодо складних соціальних процесів, які розвиваються в нелінійній формі.

Надійність прогнозів підвищує колективне опитування експертів. Якщо на індивідуальні експертні оцінки впливає суб'єктивізм експерта, його конкретний досвід, то в груповому експертному опитуванні з виконанням певних методичних вимог відбувається процес об'єктивізації суб'єктивних оцінок. Серед методичних вимог найважливіше значення мають обгрунтований підбір експертів, оптимальна організація їх роботи, правильна процедура обробки результатів опитування.

На практиці для підбору членів експертної групи використовують низку критеріїв. Найважливіший серед них — рівень компетентності експертів. Процедури організації роботи експертів бувають очні і заочні, одноразові і багаторазові. Одним з найпоширеніших конкретних методів прогнозування у формі експертного опитування є «інтелектуальна атака», або «колективна генерація ідей». Це колективне обговорення проблеми, у процесі якого забезпечується взаємний стимулюючий вплив експертів, виникає своєрідна ланцюгова реакція ідей і генерується якісно нова інформація про майбутнє предмета прогнозування. Результату досягають завдяки конкуренції ідей, самонавчання в колективному обговоренні перспектив розвитку соціального явища, процесу групою експертів приблизно рівного наукового і посадового статусу з категоричною забороною критики будь-якої, навіть не конструктивної думки, зі скрупульозною реєстрацією всіх висловлювань. Процедури такого обговорення бувають прості; у формі спонтанної дискусії зі сформульованої проблеми; синектичні (керовані), коли обговорення відбувається за заздалегідь розробленим планом з чітким розподілом ролей між експертами залежно від їх здібностей.

Окремим варіантом синектичної процедури очного колективного опитування експертів є метод «віднесеної оцінки». Його суть — у повторенні декількох циклів дискусії із з'ясуванням суті розбіжностей і виробленням на цій основі єдиної думки (консенсусу) в оцінці майбутнього певного явища або процесу. Члени експертної групи, які не приймають загальної позиції, що склалася внаслідок обговорення, мають право на фіксацію своєї особливої думки в підсумковому документі експертної сесії. Дискусія ведеться згідно з детально розробленим планом і під цілеспрямованим керівництвом головуючого.

Ще одним різновидом очного колективного опитування експертів є «метод комісії», або «традиційна дискусія». В процесі звичайного обміну думками кожен учасник дискусії має право підтримувати чи критикувати будь-яку точку зору, виступати необмежену кількість разів, змінювати свою точку зору з урахуванням нової інформації. Цей метод ефективний за умови, коли поставлена проблема добре відома учасникам обговорення.

У практиці прогнозування широко використовуються заочні види опитування експертів. Найпростіший з них — разове анонімне опитування. Метод досить простий, але ефективність його низька. Найперспективнішим є заочний варіант «методу віднесеної оцінки», або, як його часто називають, — «метод Дельфі». В його основі — та ж ідея про самонавчання експертів, але вже у процесі заочного опитування протягом декількох турів з гарантією анонімності відповідей, що «розковує» респондентів, виключає «тиск авторитетів», забезпечує можливість змінювати свої попередні позиції з урахуванням нової інформації без ризику для власної репутації.

Процедура цього методу передбачає заповнення експертами анонімних анкет або залучення безпосередньо до роботи з ЕОМ. Після першого туру опитування експерти знайомляться з узагальненими характеристиками позиції групи загалом.

Кожен експерт порівнює свою позицію з позицією більшості, за необхідності може вивчити і обговорити причину свого ймовірного відхилення і в другому турі наблизити