РЕФЕРАТ

на тему:

„Соціологія релігії”

План

1. Предмет і задачі соціології релігії. Межі релігії як соціально-духовного явища.

2. Єство релігії з погляду різних світоглядних підходів. Соціологічні теорії релігії.

3. Соціальні детермінанти релігії.

4. Структура і елементи релігійного комплексу.

5.Соціальні функції релігії.

Мета даного курсу – вивчення релігії як соціального феномена, особливостей функціонування релігії в суспільстві, структури і елементів релігійного комплексу, типології релігійних організацій, суспільних функцій релігії, сучасної релігійної ситуації і тенденцій розвитку сучасних релігій, соціологічних теорій релігії.

У зв'язку з тим, що формулювання власних соціальних доктрин є однією з важливих сучасних тенденцій діяльності релігійних об'єднань, в рамках курсу розглядаються соціальні доктрини католицизму, російського православ'я, ісламу.

Надається увага аналізу соціально-релігійної ситуації в Україні, проблемі свободи совісті і толерантності, питанню про моделі державно-конфесійних відносин, законодавству України про свободу совісті і віросповідань.

Одна з принципових методологічних основ викладу матеріалу – позаконфесійність і нейтральність в суперечці між релігійним і безрелігійним світоглядом. Знання, отримані в результаті вивчення соціології релігії повинні сприяти самостійному вибору світоглядної позиції.

Соціологія релігії як частина соціології. Соціологія релігії і інші релігійні дисципліни. Методологічна позаконфесійністьі нейтральність в суперечці між релігією і атеїзмом як принципові позиції світської соціології релігії. Особливості соціологічного вивчення релігії як соціального і культурного феномена. Методи і інструментарій соціології релігії.

Виникнення і розвиток соціології релігії як наукової дисципліни, класики соціології релігії (О.Конт, Е.Дюркгейм, М.Вебер і ін.).

Проблема визначення того, що відноситься до поняття "релігія" як актуальна тема соціології релігії. Особлива віра в надприродне, можливість контактів з ним, відповідна діяльність, відносини і організації як визначаючі риси релігії з погляду переважаючої у вітчизняному релігієзнавстві.

Проблема світоглядних суперечностей в поглядах дослідників релігії; богословський, атеїстичний і агностичний підходи до релігії. Теологічні (конфесійні) пояснення єства релігії (Е. Трельч, Р. Отто, П. А. Флоренській, П. Л. Бергер, і др). Складність і умовність в класифікації нетеологічних соціологічних теорій релігії. Спрощені наступально-атеїстичні пояснення релігійного феномена. Різноманіття філософських і соціологічних інтерпретацій релігії (К.Маркс і Ф.Енгельс, Е.Дюркгейм, М.Вебер, М.Еліаде і ін.). Структурно-функціональний підхід до вивчення релігії (А.Радкліфф-Браун, Т. Парсонс, Р. До. Мертон). Біологизаторськіє і психологічні концепції релігії (У.Джеймс, Л.).

Об'єктивність і постійний характер існування соціальних детермінант релігії.

Соціумні (детермінанти у відносинах суспільства і природи, чинники в області відносин людей один з одним), гносеологічні (проблема необмеженості і обмеженості пізнання, передумови на плотському і раціональному ступенях пізнання), психолого-антропологічні ("вічні антропологічні проблеми", суспільно-психологічні чинники, індивідуально-психологічні передумови), соціокультурні детермінанти.

Релігійна свідомість, релігійні відносини, релігійна діяльність і релігійні організації як складові частини релігії. Особливості релігійної віри як інтеграційної межі релігійної свідомості. Рівні релігійної свідомості. Релігійна психологія і релігійна ідеологія. Особливості видів релігійної діяльності. Релігійний культ. Властивості і види релігійних відносин. Види і будова релігійних організацій. Типологія релігійних організацій (секта-деноминация-церква).

Компенсаторна, світоглядна, регулятивна, комунікативна, інтеграційна-дезинтеграційна, культурнотранслдяційна, легитимируюча-роззлегитимітаційнв функції релігії. Принципи аналізу ролі релігії і релігійних організацій в суспільстві.

Кількість релігій «Нового віку», повторюю, надзвичайно велика. Але умовно їх можна поділити на три категорії. Перш за все це культи, що проголосили себе новітніми варіантами християнства, та пропонують унікальну «боговідверту» істину та єдиний шлях до спасіння людства. Серед них такі відомі організації, як Сімя любові (раніше Діти Бога), Церква Армагеддона, Церква живого слова , Життєвий шлях, Церква біблійного розуміння, Міжнародний шлях, Віра алтаря та інші. Голосніше за всіх про себе заявляла відома , войовнича Церква уніфікації Сен Мюн Муна(Sun Myung Moon), який запевняв, що має мільйони прихильників по всьому світі.

Значну частину серед культів складають гурти, що ведуть свій родовід зі Сходу. Вважається, що в США у них більш ніж два мільйони прихильників. Найбільші та найвідоміші наступні: Рух Харе Крішна(Hare Krishna) (Міжнародна громада свідомості Харе Крішна), Місія Божественного світла та дзен- буддизм. Можна також згадати Організацію здоровя, щастя та святості, Рух Мехер Баби, Ананда Марга та ряд інших.

Особливу групу становлять обєднання, що займаються виключно «духовними вправами», психотерапевтичними сеансами та процедурами, під які звичайно проводяться різні релігійні спекуляції. Тут особливо виділяється Церква сайентології, по її власним (та явно перебільшеним ) даним маюча біля 5 міліонів прихильників у багатьох країнах. Не менш відомою є Громада трансцендентної медицини, яку правильніше було б віднести до другої групи. Назвемо також Синанон, що так рекламує свої успіхи у лікуванні алкоголіків та наркоманів. До них також можна додати безліч дрібних груп, що пропагують астральні та окультні уявлення, спіритизм, парапсихологію.

При знайомстві з цими новоутвореннями можна виділити ряд загальних рис, що помітно відрізняють їх від традиційних церков, так і від обєднань, що називаються «сектами». Головне тут можливо те, що вони не повязані з вже існуючими в країні релігійними течіями та віросповіданнями.

В 60-ті роки в край переповнену релігійними ідеями атмосферу США почали вриватися різноманітні пророки - зазвичай крикливі та надзвичайно брутальні, претендуючи на роль єдиних «рятівників» людства, що загубилось в гріхах та темноті. Вони не тільки ігнорували традиційні респектабельні церкви, але й обзивали як прислужників «духовного Вавилона», спроможних довести світ лиш до погибелі. Якщо все ж таки такі месії часом і зверталися до окремих сюжетів традиційних священних книг, то використовували їх як допоміжний матеріал для побудови своїх фантастичних доктрин, проникнутих самовозвеличуванням.

Далі впадає у вічі не зовсім звичний соціальний склад прихильників релігій «Нового сторіччя». В США і до цього не раз заявляли про себе різноманітні пророки та месії. Проте до них звертаються