Однак економічна незалежність і незалежне життя - це різні поняття. Надомна робота або інвалідне виробництво може дати пристойний дохід людині, що має інвалідність. Але право вибору і рівні можливості не можна купити, які б ти гроші не мав. Сегрегація залишається , також , як і залишається недоступне навколишнє середовище.

Економічна незалежність однієї людини не змінить законодавства, навколишнього середовища і суспільної свідомості. Добре одягнена, горда і сильна людина в інвалідній колясці, або , як говорять, "упакований "- це виключення , що підтверджує правило: людина , що має інвалідність, може жити як усі ; усе, що йому потрібно - це рівні можливості.

Включення в інфраструктуру системи соціальних служб, якими людина , що має інвалідність, могла б делегувати свої обмежені можливості, зробило б його рівноправним членом суспільства , самостійно приймаючого рішення і відповідальність за свої вчинки, що приносить користь державі. Саме такі служби звільнили би людину, що має інвалідність, від принижуючого людського достоїнства залежності від навколишнього середовища, і визволили б безцінні людські ресурси (батьків і родичів) для вільної праці на благо суспільства .

Центр незалежного життя - це комплексна інноваційна модель системи соціальних служб, що в умовах законодавства, яке дискримінує, недоступного архітектурного середовища і консервативної по відношенню до людей, що мають інвалідність, суспільної свідомості, створюють режим рівних можливостей для дітей з особливими проблемами.

Основною задачею в реалізації моделі Центру незалежного життя є навчання дітей і батьків умінням і навичкам незалежного життя . Ключову роль у моделі грає служба "Від батька до батька". Від батька до батька передається знання про соціальні проблеми, що торкаються інтересів дітей, від батька до батька передаються бажання змінити положення дітей до кращого, через активну участь самих батьків у соціальних процесах. Форми роботи: бесіди, семінари, заходи, творчі кружки , дослідження, створення служб. Два роки тому активних батьків було дуже мало. Зараз у Центрі незалежного життя бере участь, активних і ініціативних - 100-150 батьків. Вони залучають батьків не тільки організацією заходів, батьки там працюють викладачами, експертами і керівниками служб.

Мета: Зміна середовища , що оточує людей з обмеженими можливостями, таким чином, щоб стало можливим включення їх в усі аспекти життя суспільства ; зміна самосвідомості людини , що має інвалідність.

Завдання :

1. Створення моделей соціальних служб, що допомагають адаптувати умови навколишнього середовища до нестатків дітей, що мають інвалідність.

2. Створення експертної служби для батьків, що здійснює заходи щодо навчання батьків основам незалежного життя і представництво їхніх інтересів.

3. Створення системи волонтерської допомоги батькам, що мають особливих дітей.

4. Налагодження мостів співробітництва з Державою, Бізнесом, Громадськістю, Наукою.

5. Ініціювання мережної структури Центрів незалежного життя в Росії.

Інноваційна модель служби "Персональний асистент"

Служба "Персональний асистент" має на меті допомогу людині, що має інвалідність, у подоланні перешкод, що заважають йому на рівних брати участь у житті суспільства . "Персональний" - значить знаючий особливості кожної окремої людини, що має інвалідність. Критерій "споживача", введений у дану соціальну службу дозволяє доручити найм і навчання персональних асистентів самим людям, що у цих послугах бідують. За допомогою персонального асистента, людина , що має інвалідність, може учитися у відкритому навчальному закладі і працювати на звичайному підприємстві. Економічна вигода держави при організації такої соціальної служби полягає в тім , що:

1. потенційні здібності людей, що мають інвалідність, будуть використані повною мірою (спеціалізовані заклади створюються під обмежені можливості людей, що мають інвалідність, і разом з надомною і дитячою працею при інтернатах, підсилюють сегрегуючий характер економічної політики держави стосовно них);

2. створюється ринок праці, тому що персональним асистентом може працювати практично будь-яка людина.

Політична вигода очевидна, тому що дана соціальна служба забезпечує кожного члена суспільства рівними правами на освіту , працю і відпочинок.

Клуб "Контакти-1" зробив спробу розгорнути модель служби "Персональний асистент" у рамках програми Центру незалежного життя для дітей, що мають обмежені можливості. Обмежені фінансові засоби не дозволили їм реалізувати модель у чистому виді ; вона була здійснена з програмою "Виїзного ліцею", а персональні асистенти найчастіше працювали одночасно і викладачами. Крім того, на заходах для великої кількості дітей, персональні асистенти обслуговували групи. Однак навіть ця спроба, почата в Росії вперше силами невеликої громадської організації, дала позитивні результати і показала перспективність ідеї. Вона також довела, що таке використання фінансової підтримки найбільше відповідає вимогам часу, тому що воно дозволяє дуже успішно змінювати суспільну свідомість і невпізнанно змінює вигляд дитини, яка має найсерйозніші види інвалідності, що, починаючи почувати повагу до своєї особистості і впевненість, розкриває свої здібності. Батьки, одержуючи таку підтримку, стають більш об'єктивними в оцінюванні проблем, зв'язаних з інвалідністю, і починають виявляти велику соціальну активність, спрямовану зовні, на те, щоб змінити ситуацію в цілому, для всіх дітей, а не тільки намагатися, не бачачи проблем іншої родини , що має таку ж особливоу дитину , поліпшити своє положення .

Персональними асистентами протягом 1993-94 навчального року працювали батьки і студенти факультету соціальної роботи і соціології Інституту молоді.

Мета служби: Відкрити дітям, що мають інвалідність, широкі можливості для розвитку їхніх потенційних можливостей і талантів, і активної участі у всіх аспектах життя суспільства .

Завдання :

1. Створити діючу модель "Людей з особливими проблемами - асистент".

2. Розширити коло дітей, що одержують допомогу асистентів.

3. Провести соціально-педагогічні дослідження моделі з