ЗМІСТ

Вступ

Актуальність дослідження. Соціальна політика сучасної держави – це комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень і т. ін.

Основні принципи проведення соціальної політики такі: захист рівня життя через застосування різних форм компенсації від підвищення цін і проведення індексації; надання допомоги найбіднішим сім'ям; надання допомоги у разі безробіття; здійснення політики соціального страхування, встановлення мінімальної заробітної плати для працюючих; розвиток освіти, охорони здоров'я, навколишнього середовища переважно за рахунок держави; проведення активної політики, спрямованої на набуття громадянами кваліфікації.

Отже, актуальність дослідження полягає в тому, що необхідність вивчення проблем соціального захисту в умовах ринкової економіки є особливо важливою в наш час, коли в країні проходить становлення ринкової системи, створюється нові підприємства і особливого значення набуває необхідність відповідних знань.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає ринкова економіка як основа життя і діяльності суспільства.

Предмет дослідження. Предметом дослідження курсової роботи є проблема соціального захисту в умовах ринкової економіки.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні, а також теоретичному обґрунтуванні проблеми соціального захисту в умовах ринкової економіки.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Поняття соціального захисту населення

1.1. Соціальні гарантії як форма забезпечення достатнього рівня суспільного добробуту

Соціальний захист – це продукт розвитку ринкової еконо-міки. В умовах державної власності йому немає місця у взаємо-відносинах держави і населення, оскільки держава не може за-хищати громадян від самої себе.

Поняття "соціальний захист" містить більше політичного змісту, ніж економічного. З'явившись у процесі мітингових ба-талій різних політичних сил, воно увійшло до законодавчої та економічної лексики без суворої перевірки його змісту. Захист – це дія, що може не відбутися без волі захисника і завжди зале-жить від нього, через відсутність можливостей вона може зали-шитися лише наміром.

Без встановлення соціальних гарантій та механізмів їх ре-алізації не можна досягти соціальної злагоди між населенням, державою і підприємцями, а отже, і економічної стабільності в країні. Проблема соціальних гарантій є дуже складною. Во-на не відображає прямих інтересів приватних власників, під-приємців. Соціальні гарантії забезпечує суспільство в особі спеціальних державних органів, профспілок, громадських ор-ганізацій [3, 284].

Соціальні гарантії мають здійснюватися за трьома основни-ми напрямами. Перший полягає в тому, що держава повинна гарантувати кожному громадянинові, зайнятому трудовою ді-яльністю, нормальний рівень добробуту через мінімальний рі-вень заробітної плати, її індексацію, помірні податки і невтру-чання у підприємницьку діяльність.

Другий напрям – це задоволення пріоритетних потреб сус-пільства, які держава не може довірити кожному громадянину особисто. До них належать потреби у здобутті загальної освіти, вихованні дітей і підлітків, проведенні культурно-освітньої ро-боти, підготовці кадрів, організації охорони здоров'я і розвитку фізичної культури членів суспільства. Держава законодавче га-рантує задоволення вказаних потреб за рахунок бюджету в мі-німально достатніх розмірах, у формі безплатних послуг. Спів-відношення таких послуг завжди мусить поєднуватися з розміром стягування з громадян прямих і непрямих податків. Це також є умовою соціальних гарантій.

Третій напрям має на меті вирівнювання рівнів життя окре-мих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зу-силь. Такими причинами можуть бути підвищення навантажен-ня утриманців на працездатних, стан здоров'я, вік, втрата ро-боти, кризові явища в економіці. У цьому випадку формами задоволення відповідних потреб можуть бути пенсії, допомога, стипендії, грошові виплати, їхня індексація, пільги з податків, платежів і послуг. Наведені форми соціальних гарантій сприя-ють тому, що стають можливими підтримання життєвого рівня, а також розвиток здібностей людини незалежно від її матері-ального становища, рівня її заробітної плати і впливу економіч-них та інших зовнішніх факторів по відношенню до громадян [3, 285].

Особливо слід відзначити індексацію як специфічну форму соціальних гарантій, яка свідчить про розвиненість форм роз-поділу в державі. Однак, якщо держава не має механізму вилу-чення у виробника частини прибутку, одержаного від зростан-ня цін, то індексація тільки збільшує інфляцію.

Деякі форми соціальних гарантій будуть існувати тільки в пе-ріод переходу до ринкових відносин, в той же час інші діятимуть як невід'ємний елемент ринкового економічного укладу. Соці-альні гарантії в перехідний період допо-мо-жуть плавніше і в ко-ротші строки реалізувати програми трансформаційних змін.

Перехід до ринкової економіки потребував зміни підходів до розв'язання соціальних проблем, які склалися в державі, ре-гіоні, трудовому колективі. З'явилася зовсім нова галузь еконо-мічних відносин між населенням і державою, населенням і міс-цевими органами влади або суб'єктами господарювання.

В умовах різноманіття форм власності, розширення видів індивідуальної трудової діяльності, зміни організаційних струк-тур управління економікою, демократизації самого процесу уп-равління, скорочення і зміни способів і методів державного втручання в господарську діяльність ланок економіки потрібні заходи щодо забезпечення соціальних гарантій з боку держави. Ці заходи мають гарантувати кожному громадянинові певний рівень благ і послуг, як за рахунок внесків самого громадяни-на, так і перерозподілу ресурсів між населенням на цілі його матеріального забезпечення.

Гарантії держави полягають у тому, що вона, по-перше, створює громадянам умови для самозабезпечення життєво не-обхідними благами, для задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними валового внут-рішнього продукту, повертає їм (поза зв'язком із вилученою частиною) блага і послуги у формі освіти, дошкільного вихо-вання, охорони здоров'я, культурного обслуговування, соціаль-ного страхування і забезпечення; по-третє, за рахунок вилучен-ня у громадян частини валового внутрішнього продукту надає певну кількість благ і послуг