на дітей віком до 16 років (учнів – до 18 років);

на дітей одиноким матерям;

на дітей військовослужбовців строкової служби;

на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

Для громадян із мінімальними доходами встановлюється цільова грошова допомога. Її одержують у формі щомісячних грошових виплат непрацездатні громадяни, де середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім'ї упродовж трьох попередніх місяців не досягав грошового розміру, який встановлює уряд. Допомога надається у вигляді цільових виплат окремо на прожиття, оплату житла, комунальних послуг, електроенергії, придбання й доставку палива.

Отже, перехід до ринкової економіки завжди потребував зміни підходів до соціальних проблем, які склалися в державі, регіоні, трудовому колективі. Правду кажучи, з'явилася зовсім нова галузь економічних відносин між населенням і державою, населенням і місцевими органами влади або суб'єктами господарювання.

За умов розмаїття форм власності, розширення видів індивідуальної трудової діяльності, зміни організаційних структур управління економікою, демократизації самого процесу управління, скорочення і зміни способів і методів державного втручання у господарську діяльність певних ланок економіки необхідні заходи щодо забезпечення соціальних гарантій населенню з боку держави. Вони гарантують кожному певний рівень благ і послуг як за рахунок внесків самого громадянина, так і через перерозподіл ресурсів між населенням на потреби його матеріального забезпечення.

Гарантії держави полягають у тому, що вона, по-перше, створює умови для самозабезпечення життєво необхідними благами для задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними доходу, повертає їм (поза зв'язком із вилученою частиною) блага й послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, культурного обслуговування, соціального страхування та забезпечення; по-третє, за рахунок вилучення у деяких громадян частини їхнього доходу надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за станом фізичного здоров'я не спроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам із дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).

Висновки

Отже, соціальний захист – це продукт розвитку ринкової еконо-міки. В умовах державної власності йому немає місця у взаємо-відносинах держави і населення, оскільки держава не може за-хищати громадян від самої себе.

Поняття "соціальний захист" містить більше політичного змісту, ніж економічного. З'явившись у процесі мітингових ба-талій різних політичних сил, воно увійшло до законодавчої та економічної лексики без суворої перевірки його змісту. Захист – це дія, що може не відбутися без волі захисника і завжди зале-жить від нього, через відсутність можливостей вона може зали-шитися лише наміром.

Соціальні гарантії мають здійснюватися за трьома основни-ми напрямами. Перший полягає в тому, що держава повинна гарантувати кожному громадянинові, зайнятому трудовою ді-яльністю, нормальний рівень добробуту через мінімальний рі-вень заробітної плати, її індексацію, помірні податки і невтру-чання у підприємницьку діяльність.

Другий напрям – це задоволення пріоритетних потреб сус-пільства, які держава не може довірити кожному громадянину особисто. До них належать потреби у здобутті загальної освіти, вихованні дітей і підлітків, проведенні культурно-освітньої ро-боти, підготовці кадрів, організації охорони здоров'я і розвитку фізичної культури членів суспільства. Держава законодавче га-рантує задоволення вказаних потреб за рахунок бюджету в мі-німально достатніх розмірах, у формі безплатних послуг. Спів-відношення таких послуг завжди мусить поєднуватися з розміром стягування з громадян прямих і непрямих податків. Це також є умовою соціальних гарантій.

Третій напрям має на меті вирівнювання рівнів життя окре-мих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зу-силь. Такими причинами можуть бути підвищення навантажен-ня утриманців на працездатних, стан здоров'я, вік, втрата ро-боти, кризові явища в економіці. У цьому випадку формами задоволення відповідних потреб можуть бути пенсії, допомога, стипендії, грошові виплати, їхня індексація, пільги з податків, платежів і послуг. Наведені форми соціальних гарантій сприя-ють тому, що стають можливими підтримання життєвого рівня, а також розвиток здібностей людини незалежно від її матері-ального становища, рівня її заробітної плати і впливу економіч-них та інших зовнішніх факторів по відношенню до громадян.

Гарантії держави полягають у тому, що вона, по-перше, створює громадянам умови для самозабезпечення життєво не-обхідними благами, для задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними валового внут-рішнього продукту, повертає їм (поза зв'язком із вилученою частиною) блага і послуги у формі освіти, дошкільного вихо-вання, охорони здоров'я, культурного обслуговування, соціаль-ного страхування і забезпечення; по-третє, за рахунок вилучен-ня у громадян частини валового внутрішнього продукту надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізични-ми даними неспроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).

Література