Загальні видатки держави на пенсійне забезпечення у 2000 році становили понад 12 млрд. грн., або майже 10 відсотків від ВВП. Основною проблемою в пенсійному забезпеченні є лікві-дація зрівнялівки й наближення розміру пенсій до середньої за-робітної плати [3, 289].

Для забезпечення соціального захисту малозабезпечених сі-мей була запроваджена державна соціальна допомога малоза-безпеченим сім'ям. Особливістю цієї соціальної допомоги є те, що, по-перше, вона є цільовою; по-друге надається не конкрет-ній особі, а сім'ї – саме малозабезпечена сім'я знаходитиметь-ся в центрі уваги при визначенні нужденності.

Законодавством України передбачена індексація грошових доходів громадян, які мають втрати від зростання цін на това-ри та послуги.

Як форма соціальних гарантій в Україні використовується дотація на деякі види товарів і послуг з метою підтримки їхньої ціни на відповідному рівні. Слід зазначити, що підтримка фік-сованих цін – це недосконала форма соціальних гарантій, яка зумовлює нерівність у споживанні [3, 290].

Дотації призначаються у тому разі, якщо собівартість виго-товлення товару або надання послуги вища, ніж фіксована ці-на продажу. Вона має покривати збитки й забезпечувати пев-ний рівень рентабельності виробникам. За деякими товарами й послугами дотація покриває лише збитки.

Із бюджету виділяються дотації вугільній промисловості, житлово-комунальному господарству, в тому числі на воду, водовідведення, паливопостачання. Дотації надаються на послуги міського автомобільного транспорту, метрополітенів, залізниць, міського водного транспорту. Крім того, з бюджету здійснюєть-ся фінансування капітального ремонту житла, благоустрою міст і селищ міського типу, ремонту і утримання шляхів, будівниц-тва житла для військовослужбовців тощо [3, 290].

В Україні передбачені соціальні гарантії громадянам, які потерпіли від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Розміри виплат і допомоги передбачені Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" [15] і "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" [13] , а саме: на фінансування капі-тальних вкладень, видатків на виплату компенсацій і надання пільг, видатків на соціальне страхування, видатків, пов'язаних із наданням пільг щодо пенсійного забезпечення та допомоги, інших видатків на проведення робіт із ліквідації наслідків Чор-нобильської катастрофи.

Соціальні гарантії на випадок безробіття надаються згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціаль-не страхування на випадок безробіття" [10] шляхом створення Фон-ду сприяння зайнятості населення за рахунок страхових внес-ків підприємницьких структур, громадян, надходжень із державного та місцевих бюджетів та інших надходжень.

Кошти фонду використовуються для фінансування органі-зації професійної орієнтації населення, професійного навчання працівників, що звільняються, і безробітних, сприяння їхньому працевлаштуванню, на виплату допомоги у разі безробіття, ор-ганізацію додаткових робочих місць, на інші витрати, пов'яза-ні із соціальними гарантіями прав громадян на працю.

Важливим кроком у забезпеченні соціальних гарантій гро-мадян, які тимчасово втратили працездатність, а також з нас-танням певних подій (народження, поховання) було прийнят-тя Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою пра-цездатності та витратами, зумовленими народженням та по-хованням" [11] та Закону України "Про загальнообов'язкове дер-жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" [9].

Значна увага приділяється наданню соціальних гарантій певним верствам населення. Так, було прийнято Закони Ук-раїни "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального за-хисту" [14] та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" [12], де передба-чене надання значної кількості пільг і привілеїв, а також додат-кове матеріальне забезпечення вказаних категорій громадян.

Здійснення перелічених заходів потребує чіткого визначення джерел їхнього фінансування. Очевидно, що бюджет не може бути єдиним джерелом коштів на цілі соціального забезпечення.

Зростання в останні роки виплат на соціальні потреби у валовому внутрішньому продукті України стало однією з причин незбалансованості державного бюджету, посилення інфляційних процесів.

Принципово нова соціально-економічна ситуація, що склалася в нашій країні, зумовлює необхідність формування адекватної системи соціального забезпечення населення. Вона має ґрунтуватися на таких засадах, які б виключали зрівнялівку й утриманські настрої при розподілі та споживанні життєвих благ, не послаблювали дієвість мотивів і стимулів до праці, створювали умови для найповнішого виявлення їх.

В умовах ринкової економіки джерелом підвищення добробуту громадян мають стати ефективна праця, трудова активність та підприємницька ініціатива. У зв'язку з цим для працездатної частини населення пріоритетне значення має захист їхніх основних прав у сфері праці в умовах різних форм власності та соціальне страхування на випадок втрати роботи, при досягненні пенсійного віку, тимчасовій чи постійній втраті працездатності.

Головною метою соціальної політики в Україні на нинішньому етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи на найменш захищені його верстви. Вона повинна мати не всеохоплюючий, а вибірковий адресний характер. Держава має гарантувати мінімум соціальних і матеріальних благ через такі механізми [4, 312]:

Під безпосередньою опікою держави перебувають найуразливіші з фінансової точки зору верстви населення – діти, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені сім'ї, безробітні. Відповідно до цього повинні функціонувати конкретні форми соціальних гарантій.

В Україні призначаються такі види державної допомоги: