України, що в свою чергу через певний час справлятиме негативний вплив на

загальний розвиток суспільства: не вистачатиме робочих рук,

спостерігатиметься недостатній розвиток науки, подальше зменшення кількості

населення тощо. Складність ситуації, у якій перебуває зараз молода сім'я,

негативні явища, що мають місце в молодіжному середовищі (алкоголізм,

наркоманія, захворювання, що передаються статевим шляхом) позначаться і на

якісному відтворенні населення.

Комунікативна функція сім'ї передбачає створення сприятливого

сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил

членів сім'ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім'ї

та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними

та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації,

література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім'ї -це стійкий

емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів

сім'ї. Психологічний клімат сім'ї може змінюватись і залежати від самих

членів сім'ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки,

знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки).

Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату - згуртованість

членів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна

повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один

одному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена.

Велике значення для психологічного клімату сім'ї має внутрісімейне

спілкування. Сімейний мікроклімат, на який впливають стійкий позитивний

емоційний настрій, взаєморозуміння, доброзичливість, позначається на

настрої членів сім'ї, загальному стилі їхнього життя. У такій сім'ї наявне

бажання разом проводити вільний час, віхідні дні, відпустку. Вона відкрита

як для внутрісімейного (між подружжям, подружжям і дітьми, подружжям і

батьками), так і для позасімейного (з друзями, сусідами, знайомими)

спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень.

Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість,

грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутність

милосердя у членів сім'ї призводять до негативного емоційно-психологічного

мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють

депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій,

стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально

вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальна

дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної

поведінки, наявності у членів сім'ї таких якостей особистості, як ревнощі,

надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами,

зручностями заради ближнього.

Останнім часом у сім'ях, особливо молодих, спостерігається багато

розлучень. В умовах соціально-психологічного стресу молодь по суті не

підготовлена ні морально, ні матеріально до створення сім'ї, не бажає мати

дітей. За статистичними даними, в Україні розпадається кожний другий-третій

шлюб. Проте в окремих регіонах процес розлучень має свою специфіку.

Наприклад, у Житомирській області у 1-4 місцях 1994 р. розпалося 80

відсотків шлюбів, у Криму - 65,5 відсотка, на Кіровоградщині розпадається

третина молодих сімей, які живуть разом до п'яти років; у Донецькій області

за останні 2 роки зареєстровано 82298 шлюбів, а розпалося за цей період -

54193. Така ж картина спостерігається на Полтавщині та в інших регіонах

України, причому цифри постійно зростають.

Крім того, стали поширеними деформовані шлюбно-сімейні процеси: молодь

не хоче офіційно реєструвати шлюб, народжувати дітей, відкладаючи це до

кращих часів. Усі ці явища призводять до зростання кількості позашлюбних

дітей серед дуже молодих матерів. Їх в Україні народилося у 1993 р. 13,0

відсотків у містах і 12,8 відсотка - у селах. Отже, зростає кількість дітей

народжених поза шлюбом, в тому числі у неповнолітніх матерів.

Збільшується кількість неповних сімей, діти у таких сім'ях не мають

належного матеріального забезпечення. Крім того, виховання дитини одним з

батьків, переважно матір'ю, негативно відбивається на формуванні

особистості як хлопчика, так і дівчинки (2).

У нормальній, благополучній сім'ї всі проблеми, як правило, мають

раціональні способи розв'язання, не зачіпаючи інтереси будь-кого з її

членів: кожний має свої свободи, можливості задовольняти власні потреби.

Дезорганізація шлюбно-сімейних відносин призводить до зниження соціальної

активності людини, позначається на її працездатності, погіршує стан

психічного та фізичного здоров'я, негативно впливає на процес сімейного

виховання, збільшує кількість дитячих захворювань, сприяє появі

важковиховуваності, формуванню ранньої девіантної поведінки, невротичних,

психосоматичних розладів, збільшенню суїцидних вчинків.

Розпаданню шлюбів сприяють не тільки складні матеріально-економічні та

житлово-побудові умови сім'ї, а й медично- соціальна, соціально-

психологічна і психолого-педагогічна непідготовленість молоді до сімейного

життя, невміння раціонально розв'язувати сімейні проблеми і запобігати

конфліктним ситуаціям, відсутність правових, юридичних, медичних,

економічних, сексологічних, наркологічних і психолого-педагогічних знань,

необхідних для молодого подружжя.

Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї

соціального досвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здрові

інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне

ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей,

розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя,

поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню

їхнього психічного здоров'я, виробленню навичок санітарно-гігієнічної

культури. Ця функція - одна з найважливіших. Її мета - передати

підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин

соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок,

необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить від

виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її матеріальних

і побутових умов, чисельності та структури сім'ї, взаємостосунків, які

складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх

педагогічної культури, специфіки самого процесу сімейного виховання.

Соціальна ситуація, у якій перебуває сучасна молода сім'я, призводить

до того, що, виховуючи дітей, батьки стикаються з цілим рядом проблем.

Зважаючи на те, що суспільством ставиться завдання посилити сімейне

виховання, школа та соціальні служби мають допомагати сім'ї у створенні

нормальних психолого-педагогічних та емоційно-моральних умов для

повноцінного виховання дітей, розвитку їхніх пізнавальних інтересів,

фізичного удосконалення, нормального спілкування з батьками та іншими

членами сім'ї, у набутті батьками умінь, необхідних для