проблем сімейного виховання. Вимога сучасного суспільства поліпшити якість

сімейного виховання та підвищити відповідальність батьків за виховання

дітей часто стикається з проблемою матеріальної незабезпеченості сім'ї,

зосередженості батьків на пошуках коштів для того, щоб, насамперед,

забезпечити їх нормальним харчуванням, одягом, тобто задовольнити фізичні

потреби дитини. Внаслідок цього духовний розвиток дитини залишається часто

поза увагою батьків, на нього не вистачає вже ні сил, ні часу.

Крім того, сім'я потребує допомоги і в питаннях спілкування з

батьками, родичами, особливо з тими, з якими вона разом проживає. Внаслідок

зростання кількості розлучень, нестабільності та деформації шлюбу

соціальної допомоги потребують сім'ї, які не в змозі забезпечувати належний

рівень сімейного виховання і в яких створюються передумови для негативного

напрямку у формуванні особистості дитини. Це так звані неблагополучні

сім'ї, де батьки зловживають спиртним, ведуть аморальний спосіб життя;

неповні сім'ї; сім'ї, де між батьками, батьками й дітьми мають місце

постійні конфлікти; сім'ї з низьким морально-культурним рівнем батьків;

зовні благополучні сім'ї, тобто сім'ї, де за нормальних економічно-

побутових умов і наявності обох батьків складаються несприятливі умови для

виховання дітей внаслідок педагогічної неосвіченості та низької

педагогічної культури батьків, причому, педагогічні помилки батьків носять

стабільний характер. Тому постає завдання про підготовку батьків до

якісного виконання батьківських обов'язків.

Соціальної, педагогічної та психологічної допомоги потребують також

сім'ї групи ризику, до яких на даному етапі розвитку суспільства ми

відносимо багатодітні сім'ї, одиноких матерів, неповнолітніх матерів, сім'ї

з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, малозабезпечені сім'ї.

Рекреативна функція сім’ї - це організація вільного часу та відпочинку

сім'ї. Рекреативна діяльність сім'ї здійснюється в будні й вихідні дні, а

також під час відпустки. Вона виконує роль збереження сім'ї як цілісної

одиниці, зміцнює сім'ю, закріплює кращі традиції, має велике значення у

вихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція має

значення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурну

роль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й ,гг'ховні

цінності та норми. У стабільній сім'ї ця функція постійно трансформується й

розвивається. У дезорганізованих сім'ях ця функція по суті руйнується або

виконується частково. Це спостерігається і в повсякденному житті, коли

члени сім'ї повертаються додому з роботи. У цей період вільний час сім'ї

призначений для відновлення фізичних, моральних та емоційних сил,

витрачених протягом трудового дня. Крім відновлення витрачених сил, людина

мусить подбати про свій духовний та інтелектуальний розвиток. І дуже

важливо, щоб це стосувалося кожного з членів подружжя і дітей. Під час

відпустки майже весь час можна присвятити дозвіллю, що може найбільше

сприяти розвитку особистості.

Проблема реалізації рекреативної функції молодої сім'ї полягає в тому,

що зараз обмежені умови для раціонального проведення вільного часу. Адже

фінансові проблеми, про що ми вже згадували, не дають можливості

відвідувати кіно, театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани,

реалізовувати свої потреби у відпочинку, оздоровлювати сім'ю в санаторії,

будинках відпочинку, на морі, відправляти дітей у літній табір, мандрувати.

Найреальніший спосіб відпочинку - поїхати до батьків у село, родичів або

знайомих. Отже, сім'я має дуже обмежені можливості для духовного розвитку

своїх членів. Незадовільні житлові умови сучасної молодої сім'ї і

вимушеність проводити своє дозвілля здебільшого вдома можуть призводити до

роздратованості, негативного стереотипу поведінки в сім'ї.

Отже, ми розглянули основні форми життєдіяльності сім'ї-її функції. Як

видно із зробленого аналізу, всі функції між собою тісно пов'язані.

Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у

виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної

життєдіяльності сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована

на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного

потенціалу сім'ї і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей

потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слід

постійно стимулювати внутрішні резерви сім'ї (економічні, демографічні,

виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх.

2. Типологія сімей

Успішність соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується завдяки

врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого

типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів

соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід

зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не

розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу

визначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне для

практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді.

Ми вважаємо за доцільне визначати типи сімей залежно від функцій, яку

виконує сім'я. 1 у той же час слід зазначити, що якусь конкретну сім'ю

можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вона

розглядається. Отже, виходячи з основних функцій сім'ї, можна назватити

такі типи сімей:

1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

* за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені,

забезпечені, багаті;

* за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до

релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників,

службовців, акторів, вчителів та ін.;

студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів;

моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою

сім'ї та особливостей проживання:

* за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарпі (батьки і

діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах);

великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і

більше подружніх пар).

3. Залежно від виконання демографічної функції:

* за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні,

малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);

* за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складається з

представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї

інтелігентів, сім'ї

вчених і т.д.) -їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени

сім'ї мають різну освіту, професію. У таких