загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські,

сільські);

* за тривалістю подружнього життя - сім'ї молодожонів (до 1 року);

сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років;

" " " від 3 до 5 років;

" від 5 до 10 років;

" від 10 до 20 років;

" від 20 до 25 років;

" від 25 до 30 років;

" " " від 30 років і більше.

Деякі автори (1) таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють

етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік

дитини: молоді сім'ї, сім'ї з дітьми певного віку, сім'ї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей:

сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка-професіонали); сім'я середнього класу,

сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї безробітних,

гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.

4. Залежно від виконання комунікативної функції:

* сім'ї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні,-демократичні);

авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

* за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних

стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені

юридичне, але проживають окремо;

* за юридичними взаємостосунками батьків та дітей -чоловік і жінка

живуть з різними дітьми; чоловік або жінка

(чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти;

усиновлені діти; опікунські сім'ї;

* за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї:

гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені;

дезорганізовані (панує страх, культ сили);

* соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-

правовими органами суспільства);

* сім "ї зі специфічними проблемами - сім 'ї з психічними та фізичними

захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї

з захворюваннями на СНІД;

сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів. 5. Залежно від виконання

виховної функції:

* благополучні;

* неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);

* сім'ї групи ризику.

Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у межах

кожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, види

неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також

міські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї змішані, в яких поєднано

кілька типів і видів. Наприклад, міські сім'ї можуть мати різний рівень

матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну

структуру. Або неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною,

з хорошими взаємостосунками у сім'ї або поганими тощо.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних

служб потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-

педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від

виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До

неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої

виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких

сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для

виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

* батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний

спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами

суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

* з низьким морально-культурним рівнем батьків;

*неповні сім'ї;

* зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;

* зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки

у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури

та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі

сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в

таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні

благополучних можна віднести сім'ї, у яких:

* спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;

* відсутня єдність вимог до дитини;

* безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини

або контроль носить однобічний характер;

* надмірна батьківська любов;

* надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

* має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

* не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та

індивідуально-психологічні особливості особистості дитини.

Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих "нових

українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне

виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих

іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для

збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні

особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-

психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби

у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю,

неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю,

невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому,

бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають

більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників,

наркозалежних.

Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сім'ї ми відносимо до

благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. О. Сухомлинський

зазначав, що в такій сім'ї батько і мати живуть у злагоді, між ними панують

тонкі вдносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків

настрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини

утверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу

віру слід берегти.

Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем

координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між

усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на

більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів

кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова

співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості,

взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх

сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.

Та сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка

допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де

її люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потреб

ставляться з розумінням.