Науково-технічна - науку і техніку, інтелектуальне та предметне багатство людини. Змінився характер праці. Змінилися потреби, інтереси, мотиви, цінності людини. Ми стоїмо на порозі інтелектуальної революції, яка відкриє шлях духов-ній революції.

У XX ст. саме суспільство переходило від індустріального типу до суспільства масового споживання 60-років і далі до інформаційного суспільства кінці XX ст. Але такий розвиток змінився у всій своїй повноті лише в найбільш розвинутих державах світу. Рушійною силою цих історичних процесів є сама людина, її розвиток.

Індустріальне суспільство початку XX ст. формувало людину промислової праці, міського життя. Таке формування мало масовий характер. Промислова праця розвивала в люди-ні колективізм, вміння працювати з технікою, ділові якості, якості борця за свої права, дисципліну праці. Людина привча-лася розуміти свої дійсні потреби та інтереси, захищати свої

конституційні, демократичні права законними способами, поважати і берегти суспільну і приватну власність. Привчилась працювати і боротись. Колективна особистість вчилась колективної праці і колективної боротьби.

Завдяки такій діяльності капіталістичний світ демократизувався і гуманізувався, втілювались ідеали справедливості, рівності, братства, колективізму. Здійснювався соціальний відбір - відсіювалися соціальні, індивідуалістичні особистості.

У 60 роках капіталізм створив суспільство масового споживання. Виникли масовий попит, масові ринки, які забезпечили стійке зростання капіталу і виробництва економіки, національного доходу. Змінювався характер праці, вона стала науково організованою, робітник подорожчав, оскільки став більш кваліфікованим.

Почалося масове виробництво нової людини. Людина стала більш морально і емоційно розвинута. Важка конвеєрна праця зникала. Виробництвом стали керувати не спеціалісти по техніці, а спеціалісти по науково-організованій праці -промислові інженери, психологи, соціологи.

Виникає новий якісний рівень культури праці, як окремого робітника так і великих колективів. Формуються нові якості робітника, нова його вартість. Наука про працю прони-кає в діяльність робітника. Праця стає більш інтенсивною, мобільною. Основними типами мобільності стали:

-територіальна, яка вимагає розвинутої сітки впорядкованих доріг, наявність власного транспорту, системи обслуговування;

-виробнича, здатність і готовність змінювати професію, вид і рід діяльності;

-соціальна, розвиток здатності жити в різних соціальних умовах, освоєння нових робочих місць.

Виробництво стало більш гнучким, мобільним. Підприємства можуть швидко переобладнати себе на випуск іншої, новішої продукції. Виробництво шукає нових ідей, винаходів, раціоналізаторських пропозицій. Мобільний робітник створив мобільну економіку. Завдяки ефективним, новим технологіям, винаходам, гнучкості виробництва, продуктивність праці зросла у 6-8 разів. 40% робітників перейшли у сферу розумової праці при великому рості промислової продукції. В 1996 роді

фізичною працею в США було зайнято 35% всіх робітників ( у Росії 70%). Боротьба за свої соціальні права привели до скорочення робочого дня, високої заробітної платні, системи соціального забезпечення. Знизилась взаємна недовіра, покращилась моральна атмосфера суспільства. Якісно перебудувалась свідомість робітника, зменшився антагонізм щодо капіталу. У роботодавця формується не тільки корпоративний інтерес, але і соціальний. Соціально і психологічно не вигідно орієнтуватись тільки на прибуток. Посилюється соціальна орієнтація економіки і політики.

Для розвитку людини, її потреб, інтересів, здоров'я важливим є праця в сім'ї батьків, внутрішньосімейна праця. На-вчання дітей, щоденна складна розумова праця теж змінює людину. Вклад в людину взагалі є ефективний, а тим більше у дитину, наприклад, в перші 4 роки, 11 років (в цьому віці дитина нагромаджує половину знань). Озброєння духовними знаряддями праці (загальнокультурними знаннями) шлях до вищих духовних проявів, полегшує формування самостійності. Ця сімейна нетоварна праця постійно зростає якісно і кіль-кісно.

Соціокультурний розвиток сім'ї, вироблення нових потреб залежить від системи високих заробітків. Поглиблення і розширення НТР веде до революції у сфері потреб і споживання населення. Сучасні розвинуті суспільства намагаються поєднати добробут (організуючим центром є раціональність) і гуманізм (організуючим центром є добро, вірніше доброта). Економічною основою нового суспільства є соціальний капітал.

У сучасному виробництві поєднується і переплітається два процеси : підвищення рівня особистісного розвитку робітника і його вдосконалення, обумовлене самим виробництвом. Отже, можливість всебічного розвитку людини слід пов'язувати уже не тільки з вільним часом, дозвіллям, як вважали марксисти. Гуманізація праці стає новим джерелом особистісного розвитку робітника. Безперервна модернізація виробництва вимагає від людини різних індивідуальних здібностей і якостей - психологічних, соціальних, інтелектуальних, культурних.

Сучасна праця зближується з не-працею. Техніко-організаційний прогрес виробництва поєднаний з прогресом соціальним прискорив самореалізацію робітників сприяв їхньому особистісному всебічному розвитку.

Комплексна комп'ютеризація-інформатизація виробництва інтенсифікує інтелектуальний розвиток робітника. Зросла потреба самостійності суджень, оцінок, прийняття рішень, передбачення, виявлення дослідницьких схильностей, нетрадиційного мислення.

Мислення стає багатомірним синтезуючим, більш результативне. Штучні інтелектуальні дії, здійснювані, наприклад, експериментними системами як видом штучного інтелекту породжують інтелектуальні змагання. Психологи, політики помітили, що в новому технічному середовищі здійснюється антропологічне вдосконалення, виникають нові функціональні системи "рухливі фізіологічні органи".

Нове технічне середовище (комп'ютерні засоби, точні станки і прилади), робота з інформацією посилюють соціально-психологічні якості людини, а саме : концентрацію уваги, витримку, відповідальність, самостійність, зібраність, чіткість дії, комунікабельність, самоконтроль, впевненість в собі, почуття влади над технікою, інтерес і довір'я до нової техніки.

В соціотехнічній системі людина найбільш змінна, гнучка і повинна остерігатися як фобій так і фетишизації техніки. Розуміння техніки і контроль над нею розкриває адаптивні можливості людини, посилює роль суб'єктивних моментів праці. Нова техніка не "вбиває живу працю" і не тільки підкорює собі робітника, але дає можливість і для свободи дій.

На розвиток робітника впливає організаційне середови-ще виробництва. Полівалентність праці, її різнобічність надає впевненості і оптимізму, автономність довір'я до робітника робить його незалежним, критичним. Така людина більш самодетермінована і не питає "як? ", і "що необхідно? ". праця індивідуалізується при автономності робітника і коли він сам