В передових країнах з'явилися нові форми кооперації праці: автономні бригади з індивідуально колективними цінностями. Такі бригади вчать соціальним зв'язкам в процесі взаємодії, обміну досвідом і знанням, спільного розв'язання проблем.

Фабрична праця розділила ознаки по здібностям, роздробила за функціями. Сучасне виробництво поєднує працю і здібності. Групова праця посилює взаємопідтримку, стимулює партнерство у виробничих відношеннях, розвиває солідар-ність.

Передове технічне виробництво створює умови для психологічного здоров'я, задоволення працею сприяє появі нових запитів, інтересів. Складається новий стиль трудового життя і нова культура праці як новий індивідуалізований простір і час.

Культурне середовище компаній що створює сучасний менеджмент з повагою ставиться до робітника, його знань і заохочується свобода дій осіб, груп, підрозділів, конструктивних "бунтарів". Інноваційна культура створює дух співтворчості новаторства. В Японії заохочують до створення різноманітних самостійно експериментуючих груп - проектних, виробничих, раціоналізаторських. Вони повинні випереджувати техніку. Найголовніша професіональна якість - індивідуальний талант.

Нововведення здійснюються разом з персоналом, з його прямою участю. Уважне ставлення при цьому до розумних ідей, висловлювань, критичних зауважень. Зростає професійний розвиток, формується звичка до постійних іновацій. Компанія усуває інституційні бар'єри до творчості.

Партнерство бере гору над розбіжностями, суперечностями з власниками. Робітники стають заінтересованими в умілому господарюванні, процвітанні фірми. З'являється людина з новою культурою праці, новою етикою праці. Така культура стає умовою покращення якості трудового життя. Новий тип робітника прискорює прогрес нових технологій в три - п'ять разів порівняно з індустріальною епохою.

Але особистісний прогрес ширше розвитку робочої сили, оскільки включає формування і на виробництві і в суспільстві, і в дозвіллі. Включає ріст рівня життя, успіхи в освіті, функціонування в різних соціальних середовищах. І тому зростає самостійність сучасної людини, вона формується цілісно. Така людина прискорює прогрес суспільства, самоорганізацію і самоуправління. Ширше реалізується закон переміни праці, пошук роботи за здібностями.

Прогресивна тенденція соціально-професіонального розвитку робітника стала можлива внаслідок цивілізаційних зрушень у виробництві в середині XX ст. у найрозвинутіших країнах. Ця тенденція не є ще визначеною для найманої робочої сили. Але диференціація робочої сили уже здійснюється не різко в полярній формі, а тому проходить соціально спокійно. Найпередовіші фірми відказуються від тейлористської технократичної зневаги до трудящої людини і турбується про розвиток людських ресурсів.

В 70 - 80 роки технократизм фірм переростав у техноцентризм. Це означало, що ставку робили на досягнення прогресу у виробництві шляхом тільки технічної модернізації. З'ясувалося, що необхідно перш за все розвивати суб'єкта виробництва, поліпшувати умови живої праці. Прогрес у виробництві здійснювався за схемою технократизм - техноцентризм - антропоцентризм.

Це було не просто покращення тейлористсько-фордистської моделі виробництва, а її корінна зміна. Поляри-зація робочої сили замінилась її соціальною диференціацією.

При поляризації робочої сили має місце відокремлення праці розумової, творчої, плануючої у спеціальних групах робітників, що заважали їм зрозуміти ціль і логіку ділової організації. Це вело до закріплення функціонального поділу служб і соціальної відмінності між. скажемо, операторами і ремонтниками, робочими і майстрами, цехом і технічним відділом. Полівалентність праці відсутня. Існує, наприклад, тип "чистого оператора", який не наділений функціями наладки ремонту, контролю програмування. Інтеграція функцій спостерігалась у найбільш кваліфікованої частини робітників і це створювало поділ на "верхушку" і "маси". Такі явища були характерними і для банківської системи, торгівлі, сфери послуг. Зростав шар простих виконавців з спрощеним видом праці (друкарки, клерки, касири). Дроблення функцій, монотонність, інтенсифікація робить працю непривабливою. І у сфері послуг існує конвеєр - стандартний порядок обслуговування маси однорідних потреб, зростає число допоміжних операцій.

Поляризація робітників створює елітарні групи, неоднорідність робочої сили, які ведуть до дефіциту співробітництва. В кінцевому результаті загальмовується процес-вдосконалення виробництва. У робітників знижуються соціальні домагання, прагнення до просування по службі, втрачається значимість праці.

На етапі зрілості науково-технічної модернізації виникає новий спосіб виробництва суспільного багатства шляхом знань та інформації. Таке виробництво не тільки користується готовими до праці кадрами, але само сприяє росту їх кваліфікації, соціально-культурного рівня, мотивації праці. Це стимулюється об'єктивними запитами виробництва й політикою розвитку людських ресурсів, яку проводять передові фірми.

З уведенням комп'ютеризованих станків, гнучких виробничих систем (ГВС), елементів комп’ютерної інтеграції виробництва кваліфікаційна праця стала більш вищою. В поняття кваліфікація робітника в 90-х роках стали входити: розширення й ускладнення необхідних йому знань, підвищення здібності до виконання нових функцій, високі інтелектуальні, психологічні та морально-вольові якості, самостійність судження, самостійність у праці, розуміння виробничої системи в цілому, готовність до відповідальності, уміння володіти новою технікою і новими методами праці. Це вже не просто рівень кваліфікації, а цілісний соціально-економічний розвиток людини, новий тип робітника.

Новий характер праці, нова технічна база виробництва, новий тип обслуговування устаткування, складність універсальних, високотехнологічних комплексів вимагають підвищення професійної компетентності робітника, полівалентності робочої сили, запису потенції людини при зміні нових функцій.

Така кваліфікація стала важливим засобом гнучкості компанії, високої якості її продукції, введення постійних інно-вацій. Фірма може успішно розвиватися тільки завдяки твор-чим здібностям робітника, зростаючою компетентністю, по-новленими знаннями.

Посилилася дія соціокультурних факторів, які викликали гуманізацію праці у 80-х роках. Зростали особистісні домагання, бажання реалізувати свої здібності в праці. Це стимулює кваліфікаційний прогрес. Сукупність цих об'єктивних і суб'єктивних факторів вело до ускладнення праці, підвищення кваліфікації. Мехатроніка вимагає знань електротехніки, пневматики, гідравліки. Рекваліфікація робочої сили на виробництві нового типу стали масовими явищами. Такий висококваліфікований робітник за оцінкою соціологів стає виробничим інтелігентом. В комп'ютеризованому виробництві залишається все менше місця для чорноробочих вантажників, укладальників. У робітників високої кваліфікації зростає задоволення соціальним статусом.