З'явилися спеціалісти, кваліфікація яких межує між наукою й мистецтвом. Ріст їх чисельності характеризує зміцнення науково-технічного потенціалу виробництва, його здатності до трансформації. У повністю автоматизованому виробництві дослідники разом з інженерами й спеціалістами в 90-х роках стали основною виробничою силою. Підвищується інтерес до спеціалістів-гуманітаріїв. "Економіка знань" ставить професіоналізм у центр виробничої культури.

Кваліфікація праці тісно пов'язана з характером і змістом праці, її сукупністю й різноманітністю і тому залежить від організації праці: характер згрупування, гнучкість робочих місць. Існують такі бригади робітників, які засвоїли всі спеціальності в одному або навіть в декількох цехах, які компетентні вздовж усієї лінії виробництва. І кваліфікація впливає на організацію праці, стимулює її реструктуризацію й створення не просто технічних систем, а соціотехнічних.

Для прогресу кваліфікації необхідне професіональне навчання й перенавчання. Там, де немає росту кваліфікації робітник має низький діапазон умінь, він і спостерігач за технічною системою, і електрик, і електронник. і ремонтник, і програміст. "Чистий оператор" - зникаюча професія. Необхідний робітник - універсал. Виникли гібридні професії: оператор — програміст - наладчик, оператор - диспетчер, програміст -аналітик, інженер - проектувальник. Сформувалися робітничі професії з елементами інженерних і управлінських знань, багатопрофільні інженери, фінансисти, менеджери.

Кваліфікаційний розвиток веде до соціального зближення різних категорій робітників, соціально-економічних наслідків, оскільки впливає на відношення влади й власності на виробництві. Професіональна компетентність розглядається як обгрунтування свого права при присвоєнні праці як інтелектуальний капітал, що поєднується з матеріальними й фінансовими ресурсами власників виробництва.

У сучасних висококваліфікованих робітників власність на знання пов'язується з правом на участь в економічній владі, основою на нові домагання, наприклад, втручатися на відміну не компетентних рішень. Володіння знаннями та інформацією розширює соціальні права, розширюється участь у веденні виробництва може виникнути новий конфлікт між "людьми знань" і власниками виробництва з приводу експлуатації розумової праці. Верхівка спеціалістів може зблизитися з професіональним менеджментом, а можуть виникнути глибокі суперечності. В розвинутому капіталістичному суспільстві це має неабияке значення, враховуючи масовізацію працюючих за допомогою знань. Тому активізувалися партії профспілки, державні органи, оскільки загострюється проблема влади. Відчужена інтелектуальна праця, відчужені знання є новим видом експлуатації праці.

Виникнення техніки - найголовніша подія нашої раціональної цивілізації, її найвизначніший фактор. Виник цілий технічний світ, який має величезний вплив на людину, природу, суспільство.

Техніка стала відносно незалежною від окремої людини та людства. Під впливом техніки змінилося відношення між людиною та природою. Пришвидчилось використання природних ресурсів.

Техніка змінила свідомість людини, її спосіб мислення. Економіка, політика, культура вже не можуть функціонувати без техніки, вони втягнуті в техносферу. Навіть людина стає функціональним елементом у світі техніки. Техніка нав'язує людині стандарти поведінки.

Людина за допомогою техніки руйнує природу, природні умови життя, поневолює сама себе. Завдяки техніці виникає масове виробництво, зброя масового знищення, масове споживання, масові дійства, масова культура, масове переживання. Змінилися буденні умови життя людини.

Техніка розширила владу людини, межі її самореалізації, посилила свободу, панування над обставинами.

Техніка стала відносно автономною, відходить з-під влади людини. Людина за допомогою техніки перетворилась в об'єкт. Склалося нове технічне і технологічне соціокультурне середовище зі своїми цінностями.

Техніка захищає людину, звільняє її від обмежень, але й забирає в неї свободу, оскільки людина повинна діяти так. як вимагає техніка.

Техніка змінила становище людини у світі. Дії людини, її мислення стали замінимими технічними апаратами, механізмами. Технічний пристрій став сильнішим, розумнішим, точнішим.

Функціонування високих технологій, поширення комп'ютерної та інформаційної техніки вимагає формування конкурентноздатної працюючої людини. Існує досвід передових країн цілеспрямованого формування робітників творчого складу. Це має стати державною політикою.

Ключовим аспектом ринкових перетворень стає політика масової інтелектуалізації суспільної праці, формування робочої сили товарноринкового типу.

Досвід розвинутих країн свідчить, що для проведення науково-технічного прогресу і соціальне-економічних перетворень, треба працю перетворити в могутню інтелектуальну силу і утвердити творчість трудової діяльності. Працюючу масу людей слід виховувати в напрямі творчого мислення та ініціативи. Навчання має бути індивідуальне та спеціалізоване.

Напрями інтелектуалізації суспільної праці:

-поступове звільнення народного господарства від некваліфікованої робочої сили;

- вирівнювання загальної освіти трудових ресурсів;

- утвердження в системі освіти і підготовці кадрів принципу індивідуального розвитку особистості. Тому є трансформаційна криза.

Людина у перехідному суспільстві:

-керується протестними емоціями;

-керується цілераціональним бажанням відновити державний патерналізм;

- політичний вибір обумовлений не конфліктом інтелектуальних позицій, а неоднаковим психологічним "статусом" різних проблем, власне матеріальним положенням, соціальні функції держави;

- в політичній свідомості заторкнуті ліберально-демократичні "західні" цінності;

- послідовним прихильником тоталітарної системи;

- розмежовується по лінії: модернізація - традиціоналізм.

Динамізм суспільства виникає на творчому потенціалі особистості. Творча особистість автономна, самостійна, постійно прагне до самовдосконалення. В найрозвинутіших посткапіталістичних країнах, робітники вже не просто підлеглі, а партнери. І як вільно працюючі люди, їх не можна примушувати до роботи.

Якщо в XX ст. найбільш цінним капіталом вважалося виробниче устаткування, то в XXI ст. - будуть робітники інтелектуальної праці. До таких висновків прийшли чимало дослідників сучасного суспільства. Творчі люди визначають рівень ефективності підприємства, їхні засоби виробництва -знання. Вони вимагають певного місця на виробництві, організації, з якою утворюють симбіоз. Завдяки творчим людям, виникають "креативні компанії", як відмітив професор-соціолог Ф.Дракер.

Еволюція активно творчого суб'єкта впливає на еволюцію суб'єктивного світу людини. Розуміння суспільства, його проблем перспектив розвитку залежить від знань про переміни в людському світосприйнятті.

Наступну епоху тепер називають неекономічною, постекономічною. Змінюється не індустріальний тип організації виробництва, а змінюються приводи, внутрішня структура нашої економічної системи. Примус вже не е основою