Діяльнісно-поведінковий розвиток людини під впливом суспільних умов життя
Новою парадигмою суспільного розвитку стала концепція людського розвитку. Поняття “людський розвиток” було введене міжнародною організацією – Програми розвитку ООН в 1990 році. Основа концепції полягає в тому, що суспільний розвиток повинен служити інтересам людини і розширенню його можливостей як учасника процесу розвитку. Був запропонований вимірювач – “індекс людського розвитку”. Після його уточнення зупинились на понятті “індекс розвитку людського потенціалу”. Людський розвиток розуміється як процес розширення свободи вибору, особливо щодо можливості вибрати довготривале і здорове життя, набуття знань, доступу до ресурсів. Економічний ріст, ріст обсягу споживання – не самоціль, а засоби досягнення розвитку людини.
Основні принципи концепції людського розвитку:
можливість підвищення продуктивності своєї діяльності;
рівність можливостей;
стійкість можливостей;
розширення можливостей.
Розвиток людини – ціль і критерій суспільного прогресу. Головне не грошові доходи, матеріальні блага, а довге, здорове, вільне і творче життя.
Програма розвитку ООН розробила ще ознаки людського потенціалу. Ними є:
тривалість життя;
рівень освіти;
рівень життя;
Збереження і розвиток людського потенціалу залежить в першу чергу від економічного стану країни, ефективності соціальних інститутів.
В людський потенціал включають ще:
людські ресурси;
людський капітал;
життєвий потенціал;
особистий потенціал.
Людські ресурси і людський капітал виявляють, що використовується на виробництві, що споживається життєвий і особистий потенціал показують, що споживає людина, що вона використовує.
На розвиток людини впливають такі ознаки нашого часу: 1) все світність суспільно-історичного процесу (зникає ізоляція, зростає інтеграція людей, держав, регіонів, континентів);
2) динамічність суспільних процесів (за одне століття відбулися дві світові війни; виник, утвердився і зник світовий соціалізм); 3) оновленість життєвого простору і часу новими речами, явищами, процесами (автомобілі, літаки, кіно, телефони, космічна і телекомунікаційна техніка змінили обличчя світу); 4) ріст знань і технізація світу; 5) масовизація суспільства (виробляють, споживають, відпочивають, діяти великі маси людей, з’явилася “масова людина”)
3.8.1 Проблеми безпеки в людському розвитку
В кінці ХХ ст. проблема безпеки людини актуалізувалась. У слаборозвинутих країнах, як правило, недооцінюють людину, нехтують цінністю її життя. В моделі суспільства людина не повинна бути засобом економічного росту. Економіка – в інтересах розвитку людини, держава – охоронець людини.
Чим більше захищена людина, тим вища якість її життя. Людська безпечність – можливість використовувати право вибору в умовах свободи. Йдеться про два найголовніші моменти.
Свобода від таких загроз як голод, хвороби, депресії, і захист від раптових і небезпечних потрясінь, які можуть привести до хвороби, різкої зміни способу життя, смерті.
Програма розвитку ООН виділяє такі аспекти безпеки людини:
екологічна безпека (матеріальна забезпеченість);
продовольча безпека (достатня кількість продуктів і вільний доступ до них, достатки, купівельна спроможність населення);
екологічна безпека (захист від забруднення середовища);
безпека для здоров'я (захист людини від ризику захворюваності, доступність ефективного медичного обслуговування);
особиста безпека (свобода і захист людини від загроз насильства);
політична безпека (захист від безправ’я);
суспільна і культурна безпека (захист культурної багатоманітності і захист від деструктивних тенденцій)
Сучасне суспільне життя викликає як великомасштабні природні та техногенні катастрофи так і невеликі, повсякденні. Цьому сприяють ріст прискорення ритму життя, підвищення нестабільного розвитку. Людина ризикує втратити робоче місце, дохід або може захворіти, зазнати насильства, виявитися в зоні екологічних забруднення. В Україні до цього долучається: можна вчасно не отримувати зарплату, можуть несподівано, підвищувати тарифи на комунальні послуги, виключити світло, газ, воду, можна втратити гроші, збережувані в банку і т.д.
Загрози небезпеці обмежує свободу вибору і може привести навіть до криз. Попередження про небезпеку може відвернути її або пом’якшити її наслідки. Для цього створюється ціла система раннього попередження – стратегічне (виявлення загрози, яка тільки формується і є потенціальною) і тактичне (виявлення загрози, яка вже діє).
Існують різні підходи до класифікації загроз і формування системи показників моніторингу. Вироблені певні порогові значення індикаторія, які є кількісними виразниками межі розвитку, порушення якої свідчить про наявність загрози небезпеці людини.
Коли оцінюють загрозу економічні небезпеці першопочаткове значення мають показники безробіття, що є головним індикатором економічної небезпеки людини. Оплачувана праці – умова відвернення загрози злиденності. Зниження надійності доходу означає нестабільність зайнятості. Загроза продовольчої небезпеки оцінюється на основі таких показників: добове споживання калорій в процентах до мінімальної потреби, індекс виробництва продуктів харчування на душу населення; коефіцієнт залежність від імпорту продукції.
Загроза екологічної безпеки визначається радіаційним забрудненням довкілля, геомагнітними і електромагнітними випромінюваннями. Загроза небезпеці здоров'я включають несприятливі умови життя: неповноцінне харчування, небезпечні для здоров'я умови праці. Малі і нестабільні заходи, бідність і злиденність, зниження достатку для ефективного медичного обслуговування. Оснований ризик сьогодні для здоров'я - забруднення довкілля (повітря води, ґрунту, харчових продуктів). Друге місце займає нерегульовані екологічні характеристики життєво-побутових умов (якість будівельних матеріалів, місцезнаходження житла). Дуже часто не звертають уваги на геомагнітні лінії, електромагнітні і радіоактивні випромінювання, загазованість, шум. Новими ризиками стали біотехнології, підвищена смертність.
Загроза особистої небезпеки: природні та техногенні аварії, катастрофи, нещасні випадки на виробництві, на транспорті, в побуті. Найголовнішим тут проявом загрози є ріст злочинності. Зросли масштаби злочинної діяльності, зросла кількість злочинності, особливо у зв’язку з алкоголізмом і наркоманією. Зросла кількість злочинів із застосуванням вогнепальної зброї і вибухових пристроїв, вбивств по заказу, рекет, захоплення заручників, шантаж, тероризм. Небезпеку для особи складають також різні прояви економічної злочинності – брехлива реклама, продаж недоброякісної продукції, підробка грошей..
Життя людини загрожують військові і бойові дії (війна між державами, етнічні, релігійні, політичні конфлікти). Держава теж може чинити насильства (фізичні тортури, примусові роботи в зонах підвищеної небезпеки). Поширені також насильства на роботі (виконання того, що не входить