Є.Суїменко пропонує такі види поведінкових формоутворень:

адактивна;

заповзятлива;

протести;

партнерська.

Є й перехресні поведінкові формоутворення – заповзятливо – протестна, адаптивно – заповзятлива, адаптаційно – партнерська і т.д. Див.: Суїменко Є. Економічна поведінка ?????????? поняття і типологічна характеристика. – Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. - №4. – С.184.

Т.Заславська пропонує такі поведінкові стратегії:

конструктивно-досяжні;

деструктивні досяжні;

неоднозначно досяжні;

конструктивні адаптаційні;

деструктивні адаптаційні;

неоднозначні адаптаційні;

регерсивні;

руйнівні. Див.: Заславская Т. Поведение массовых общественных груп как фактор трансформационного процесса. – Экономические и социальные принципы. Мониторинг общественного мнения. – М., 2000, №6. – с.16-17.

Комбінаторика формалізованих ознак дає змогу утворювати дедалі нові оригінальні типи. Наприклад, М.Горбачов в колишньому СРСР діяв за типом поведінкової стратегії (політичної) – конструктивно недосяжно.

Соціальні чинники можуть викликати такі психологічні стани людини як сум’яття, занепокоєння, панічний настрій, прагматичність, зломленість, апатія; індиферентність, ізоляційність (“моя хата скраю”); вичікувальність, обережність, завбачливість (“треба подумати, розібратися”), конформізм (“як люди, так і ми”).

3.8.3. Соціальні моделі людини.

У кожен новий період розвитку суспільства для останнього виникає проблема підготовки нових генерацій працівників спроможних самостійно виробляти знаряддя праці, різноманітні вироби.

В доісторичну епоху виробничу компетентність (знання, вміння, навички, досвід) молодь набувала всередині сім'ї. В індустріальну епоху таку базову компетентність молода людина набувала через суспільні інституції, систему ремісничої школи, учнівства безпосередньо на робочому місці або в спеціалізованих навчальних закладах типу професійно-технічної освіти.

У Європі учнівство походить від середньовічних гільдій (різних асоціацій за професіями). Спочатку об’єднувались ремісники, потім торгівці, музиканти, нотаріуси. Такі гільдії були подобою загальної спеціалізованої освіти способом соціалізації, входом в певний клас чи прошарок.

Свобода праці, економічно-ринковий лібералізм, підвищення ролі ринку зменшили ролі гільдій, вони почали занепадати, зникати. Виникли нові способи підготовки виробничих професій-палати підготовки роботодавців. Окремі землі в Німеччині створювали свою систему профпідготовки. На основі співпраці фірми і державних профшкіл готували кадри робітничих кваліфікацій.

Зміни профпідготовки призвів до виникнення різних проміжних варіантів навчання, альтернативних, які були комбінацією державного і приватного навчання.

Існують два способи профпідготовки: 1) навчання на робочому місці, 2) навчання з спеціалізованих школах. Зміст програм профтехнавчання ґрунтується на вимогах ринку праці. Сьогодні змівся ринок праці: він перейшов від класично-індустріального, де домінували масові робітничі професії до інформаційно-високотехнологічного. Від базової профосвіти відмовились. Розвинуті країни середню професійну освіту перетворили на вищу.

Людина перейшла із існування окремих самостійних груп до створення єдиного соціального організму.

Завдяки праці, знатні люди перевершують дійсність, передумови своєї діяльності.

Чим якісніша річ, явище, процес, які людина створила тим швидше йде прогрес, розвиток. Чим вище людина піднімається у своєму розвитку, тим скоріше розвивається.

Розвиток людини пішов швидше коли вона стала виробляти більше ніж споживати, коли був створений надлишок продукту праці, резервний фонд.

Винахідництво як духовний елемент праці приводить де результатів, які набагато перевищують витрати на людину. Парова машина Джеймса принесла світу за 50 років більше, ніж світ з самого початку затратив на розвиток науки. Властивість перевищувати затрати характерно для всієї праці, а не тільки її духовного компоненту. Праця завжди буде основною людською цінністю.

Праця дозволяє людині задовольняти свої потреби, освоювати природу. Проблема звільнення людини від необхідної праці розв’язується на шляхах технічного прогресу (машинам, приладам передаються необхідні види праці) і тим, що людини намагаються зайнятись творчою працею. Необхідна праця стає творчою. Технічний прогрес підвищив автономність праці та змінив функціональний статус робітників, які виконують переважно контрольні та регулятивні функції. Людина не витіснена з виробництва, її творчі, евристичні функції поки що не можна передати машинам.

Соціальна поведінка людини формується суспільними умовами, типом суспільства.

Капіталізм – суспільна система, що ґрунтується на приватній власності і рухається, розвивається мотивом прибутку, збагачення. Капіталізм просякнутий духом приватизації, ринку, отримання приватної власності, підприємництва, комерції, конкуренції.

Людина в капіталістичному суспільстві функціонує як персоніфікатор виробництва, капіталу, найманої праці. Тут людина представлена і визнана з боку корисної функції (виробничої, політичної, адміністративної).

Ринок, як писав М.Вебер, деперсоніфікує особистість, учасники ринку взаємодіють здебільшого як товари, ніж особистості. І тому з ринкових відносин усуваються моральні норми і їх поведінка раціоналізується.

Капіталізм ще характеризується економізацією всіх сфер життя суспільства (більше виробляти, більше і краще споживати, більше мати; все що приводиться більше і якісніше рекламувати). Економічна мотивація діяльності стала призначенням людини. Зв’язок економіки і техніки є проявом капіталістичної раціональності: більша ефективність праці при зменшенні витрат.

Але капіталізм є не тільки тип суспільства, але й тип цивілізації. Символічними механізмами капіталізму крім приватної власності, ринку, прибутку є організація, раціональна діяльність, наука, техніка, технологія, культура.

Економізація життя, раціональність, гонитва за матеріальним прибутком сформували капіталістичну людину, економічну людину – трудолюбиву, раціональну, підприємницьку, дисципліновану, матеріально заінтересовану.

Але кожне суспільство породжує два типи людей – адекватний даному суспільству і протилежний йому, з позитивними і негативними рисами. Капіталізм породив антикапіталіста (комуніста, соціаліста). Так як соціалізм породив антикомуніста.

Капіталізм породив людину з такими негативними рисами: егоїзм, бездушний раціоналізм, самовпевненість, владність, вміння подати себе, показати, рекламувати.

Ставлення капіталізму не зводилось тільки до розвитку товарного обміну, поділу та кооперації праці, накопичення матеріального багатства. Умовами капіталістичного становлення було також ускладнення суспільної організації в результаті руйнування традиційних успадкованих привілегій, підвищення культури праці, організації, демократизації, виникнення нових форм соціальної інтеграції, підвищення адаптивних можливостей суспільства, утвердження культурно-духовних факторів.

М. Вебер показав, що становлення капіталізму йшло на основі релігійної віри і практики (англійський пуританізм).

Організація і дисципліна праці перетворює робітника у простого виконавця якоїсь діяльності. А далі