Моделі розвитку інформаційного суспільства

Об`єктом дослідження є інформаційне суспільство як принципово новий тип життєдіяльності сучасної цивілізації.

Предметом дослідження є розкриття особливостей моделей розвитку інформаційного суспільства.

Розрізняють такі моделі розвитку інформаційного суспільства:“західна” і “азійська”. В “західній” моделі основна роль відводиться лібералізації ринку інформаційних супермагістралей і їх універсальному обслуговуванню. В “азійській” приділяється більше уваги співробітництву держави і ринку, спостерігається прагнення встановити зв`язок між традиційними культурними цінностями і невідворотними соціальними змінами. В той же час, в рамках кожної з цих моделей існують свої відмінності, які багато в чому визначаються рівнем економічного і соціально-політичного розвитку того чи іншого соціуму.

“Західна модель інформаційного суспільства (американо-європейський шлях)”   досліджується західна модель становлення інформаційного суспільства, яка узагальнює стратегії і програми індустріально розвинених країн – США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Франції, країн Північної Європи. В рамках означеної моделі виділяється американо-англійська і модель континентальної Європи.

Американо-англійська модель визначається загальною концепцією соціально-економічного розвитку, яка передбачає превалювання приватного сектору над функціями держави в усіх напрямках розвитку суспільства. Американський вплив у галузі комунікаційних технологій та інформаційної сфери відчутний в глобальних процесах, міжнародній політиці, світовій економіці.

Ця модель передбачає інтенсивний розвиток електронних комунікацій для встановлення соціальних, політичних, культурних зв`язків у суспільстві. Проблема розвитку універсальних послуг має важливе значення у програмах інформаційного суспільства США та Великої Британії, вона вирішується за допомогою стратегії поліпшення якості інформаційних послуг, соціальної орієнтації держави.

Досліджуючи місце і роль США у світовому інформаційному процесі, американські вчені (Д.Тапскот, М.Кастельс, Г.Шиллер, В.Дайзард) вважають, що її роль в ньому – це експорт інформаційного суспільства. При цьому вони намагаються довести, що США не мають імперських устремлінь і сповідують гуманістичні цілі. Виходячи з того, що в США найбільший досвід інформатизації суспільства, тому саме цій країні, вважають вони, належить історична роль очолити людство в процесі перетворення його з індустріального стану в постіндустріальний – інформаційний. США запропонували доктрину “інформаційної парасольки” міжнародного співробітництва з широким колом країн у різних регіонах світу, суть якої – превентивна комунікація на основі переміщення масивів інформації, що передається США державам-реципієнтам для забезпечення їх національних інтересів і, як наслідок, збереження лідерства США у політичній системі міжнародних відносин.

Специфічною рисою американо-англійської моделі інформаційного суспільства є вплив чинного законодавства на розвиток перспективних галузей економіки, права інтелектуальної власності, соціального захисту населення.

Європейська модель інформаційного суспільства відрізняється стратегією європейської інтеграції, поняттям “об`єднаної Європи”, пошуками рівноваги між контролем держави і стихією ринку, динамічним поєднанням державних інтересів і прагнень приватного та корпоративного бізнесу із врахуванням того, що роль кожного з них може змінюватися в часі.  Характерними рисами європейської моделі виступають варіативність і політична спрямованість програм побудови інформаційного суспільства для різних країн, обумовлених новою європейською геополітикою, становленням інформаційної (інтелектуальної) економіки, різними можливостями постіндустріального розвитку. В рамках європейської моделі українські дослідники (Є.Макаренко, А.Колодюк) виділяють західноєвропейську, скандинавську, центральноєвропейську, східноєвропейську стратегії.

Можна констатувати, що сучасні суспільні трансформації в передових країнах світу відбуваються в напрямку інформаційного суспільства.

“Азійська модель інформаційного суспільства та її варіанти” автор відзначає, що азійська модель інформаційного суспільства реалізує ідеологічну доктрину країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, побудовану на філософських принципах конфуціанства, діяльності держави по інституціоналізації цих принципів.

Проаналізовано японську модель інформаційного суспільства, що спрямована на вдосконалення системи корпоративного управління за принципом ієрархічної піраміди, в основі якої лежать три принципи: оn (вдячність), gігі (відповідальність), wа (гармонія). Означені принципи виражають угоду про взаєморозуміння і взаємодопомогу вищого і нижнього рівнів управління. Ця модель використовує пріоритетний розвиток інформаційних технологій і впровадження інформаційних послуг у всі сфери життєдіяльності країни. Вищою стадією інформаційного суспільства, на думку розробника цієї моделі Й.Масуди, буде “суспільство достатку”, яке він назвав комп`ютопією.

В роботі  здійснено аналіз японських експериментальних моделей інформаційного суспільства “Тама ККІС” і “ХІ-ОВІС”, які розроблялися на основі теоретичних моделей Й.Масуди та І.Кішіди та довели свою ефективність.   

В рамках азійської моделі, поряд з японською, виділяється індійська, яка своїм головним пріоритетом на шляху до інформаційного суспільства передбачає розвиток внутрішніх людських ресурсів. Індія володіє значним науково-технічним потенціалом, а також ефективною законодавчою системою. Особливості побудови інформаційного суспільства в Індії – це обережність та послідовність, а також опора на національні культурні традиції. Важливу роль у такому прогресі відіграє політика реформування уряду, спрямована на забезпечення кожного громадянина універсальним доступом до інформаційно-технологічних ресурсів. Індія, де понад 50% населення є неграмотним, створила, за державної підтримки, сучасну індустрію програмного забезпечення, що складає вже понад 1/5 індійського експорту.

В основі формування інформаційного суспільства Китаю лежить модель економічної співпраці держави і ринку. Вагомі інвестиції в сферу науково-технічних розробок вже приносять свої плоди, обіцяючи в майбутньому перетворити цю раніше технічно відсталу країну в один із світових центрів нових технологій. У першу чергу йдеться про сектор телекомунікацій. Зараз Китай займає друге місце у світі за розміром своїх комунікаційних мереж. 

Младоазійська модель виступає як стратегія регіону Східної і Південно-Східної Азії – епіцентру індустріального та інформаційного розвитку, до якого належать Південна Корея, Тайвань, Сінгапур і Гонконг, а в останні роки наближаються Таїланд, Малайзія, В`єтнам. Ця модель – трансформована японська ідея, успіх якої у підтриманні стабільного макроекономічного і політичного середовища та співробітництві держави з приватним капіталом. Уряди приймають рішення щодо вагомих інвестицій приватного сектору в інформаційну сферу, стимулюють створення матеріальної і соціальної інфраструктури (тобто порушується фундаментальний принцип невтручання держави у ринкові