Елементи культурної статики розмежовуються в часі і просторі. Географічний район, на теренах якого у різних культур виявляється спільність головних рис, називається культурним ареалом. Таким ареалом, наприклад, є поселення слов'янських народів. Спільну слов'янську культуру утворюють українська, білоруська, російська, словацька, болгарська, чеська, польська та інші слов'янські національні культури.

3. Квотна вибірка, її характеристика

Найпоширенішим серед невипадкових методик формування вибіркової сукупності є квотний відбір. Відбір за квотами відрізняється від випадкових методик за кількома ознаками. На відміну від імовірнісного (як одного з видів випадкового відбору) він передбачає наявність статистичних даних за низкою суттєвих або корелюючих з ними характеристик генеральної сукупності встановлюють квоти для певних суттєвих ознак (переважно соціально – демографічних). У такий спосіб намагаються досягти адекватності вибіркової та генеральної сукупностей. Інтерв’юер, одержуючи завдання опитати завдання опитати заплановану кількість одиниць у квоті, сам здійснює вибір одиниць, що потрапляють до вибірки.

При квотному відборі обсяг вибіркової сукупності формується наперед, з урахуванням попередньої інформації про генеральну сукупність. Спільною проблемою імовірнісного і квотного відбору є труднощі, що виникають при визначенні суттєвих характеристик об’єкта дослідження. Джерело цих труднощів криється в недостатній вивченості останнього з погляду питання, що цікавить соціолога. Щоб уникнути цих ускладнень, у відборі звичайно використовують тісно корелюючи ознаки.

Для квотного відбору репрезантивна вибіркова сукупність створюється теоретично: її структура та обсяг визначаються відповідно структури та обсягу генеральної сукупності.

Реалізація квотного відбору залежить від правильності організації процесу відбору одиниць дослідження, але на відміну від імовірнісного відбору тут правильність відбору одиниць дослідження залежить не від випадкових обставин, а від свідомої цілеспрямованої діяльності інтерв’юерів. Міра репрезентативності квотних відборів збільшується прямо пропорційно до міри стійкості характеристик, за якими задаються квоти. Тому до статистичних даних треба ставитися особливо обережно.

Намагаючись удосконалити квотний метод, до квотного відбору включали елементи імовірнісної квотної відбірки, квотний відбір застосовували також у багатоступеневій вибірці.

У першому випадку мається на увазі, що інтерв’юер втрачає свободу пошуку респондента з потрібним поєднанням ознак. Як і за умови імовірнісного відбору, він одержує список осіб, з якими має увійти в контакт. Інтерв’ю він проводить тільки з тими респондентами, які виявилися носіями необхідного поєднання параметрів. Іноді інтерв’юер отримує схему відбору респондентів безпосередньо перед опитуванням. Завдяки цим нововведенням переваги квотної вибірки певною мірою поєднуються з перевагами імовірнісного відбору.

У другому випадку квотна вибірка використовується тільки на останньому ступені відбору. Така стратегія забезпечує так зване само зважування вибірки (пропорційне щодо генеральної сукупності представництво одиниць спостереження) за найважливішими ознаками, використаними при виділенні ступенів, і тому ризик, пов’язаний з квотним відбором, помітно зменшується. Водночас обсяг вибірки скорочується.

Висновки

На даний час соціологія займає помітне місце у системі суспільних наук. Соціологічні методи дослідження є досить поширеними. Як бачимо, будь – яка галузь науки чи техніки не може обійтися без соціологічних спостережень. Соціологія вивчає цілий ряд важливих для людства проблем. Соціологічні методи займають досить важливе місце для розвитку суспільства загалом.

На сучасному етапі розвитку суспільства особливо гостро відчувається дефіцит знання порош людину і світ людей. Очевидно, що в перших століттях третього т тисячоліття більша частина пізнавальних можливостей людства спрямовуватиметься на ліквідацію цього дефіциту. І якщо соціологія виникла “вчора”, то її “розквіт” очікуватиметься завтра.

Використана література:

Дворецькі Г.В. Соціологія: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 340 с.

Захарченко В.М., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ століття). – К., 19993.

Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів України. – К., “Каравела”, 2000. – 248 с.

Соціологія: Навч. посіб. / За ред. С.О. Макєєва. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 455с.

Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. – 560с. (Альма – матер).

Соціологія: Навч. осіб. /Упор. П.П. Марчук, 1998. – 298с.

Соціологія. Курс лекцій /Під ред. І.Ф. Безродного. – К., 1994.