Тобто, необхідні лонгетюдні дослідження психологічних особливостей соціальної адаптації сиріт та соціальних сиріт – у юнацькому віці, періоді ранньої дорослості і т. д. Такі дослідження дадуть змогу вивчити динаміку адаптації даної категорії населення до умов сучасного життя – відповідно до вікового критерію. Ймовірно, спостерігатиметься деяке зростання показників адаптованості та зниження показників дезадаптованості і неадаптованості. Проте ці припущення потребують ґрунтовної перевірки.

В ході застосування процедури кластеризації даних експериментально-психологічного дослідження було побудовано смислову структуру характерних особливостей соціальної адаптації дітей-сиріт та соціальних сиріт до умов сучасного життя.

Загальна вибірка (дендрограма кластеризації даних загальної вибірки – рис. 2.2.4. додаток Е).

До першого кластеру потрапили показники «Активність» та «Прояви ініціативи» (r = 0,965; р?0,01), – що є характерним для підлітків, адже підлітковий період – це час переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослої особи, переосмислення цінностей. Поява відчуття дорослості як специфічного новоутворення самосвідомості є структурним центром особистості підлітка, тією якістю, в якій відображається нова життєва позиція у ставленні до себе, людей і світу в

цілому [29; 84]. Саме воно визначає спрямованість і зміст різнопланової активності підлітка, його нові прагнення, бажання проявляти ініціативу у різних видах діяльності, виділятися, займати лідерські позиції серед однолітків, заслужити повагу і визнання також і серед дорослих, переживання своїх успіхів і невдач.

В другий кластер входять показники «Прагнення до відповідальності» і «Бажання діяти відразу» (r = 0,963; р?0,01). Підлітки, прагнучи визнання власної дорослості зі сторони оточуючих, ще не відчувають себе (а тим більше, ще не є) дорослими повною мірою. Тому вони прагнуть до «дорослих» видів діяльності, до таких справ, які могли б засвідчити їхні дорослі якості – відповідальність, компетентність, рішучість та ін. Зростає прагнення підлітка бути самостійним, зумовлене всім ходом психічного розвитку, набутим життєвим досвідом та змінами в організмі, зумовленими його дозріванням [29; 84].

Третій кластер складають показники «Націленість на розв’язок проблем» та «Гнучкий стиль спілкування» (r = 0,911; р?0,01). Спілкування (в першу чергу з товаришами) займає центральне місце в житті підлітка. Якщо основою для об’єднань молодших школярів найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер, навпаки, привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками (Л. І. Божович). Підліток активно шукає референтну групу, яка б приймала і визнавала його. Адже для нього важливо не просто бути разом з однолітками, але й зайняти у їх середовищі ту позицію, мати той статус, який відповідав би його претензіям, рівню домагань. Для одних це бажання бути лідером, для інших – користуватись авторитетом у якійсь справі. Спілкуючись, підліток краще пізнає інших людей і себе, свої можливості, розвиває засоби пізнання – вміння порівнювати, аналізувати й узагальнювати, відтак зростає його потенціал розв’язку різноманітних проблем та задач (трудових, життєвих).

Четвертий кластер – показники «Активність» та «Прагнення до ризику» (r = 0,908; р?0,01). Об’єднання даних якостей в один кластер ще раз вказує на важливість для підлітка досягнення певного статусу в референтній групі. Бажання виділитися, довести свою сміливість, рішучість, а також і випробувати себе нерідко штовхає підлітків на різноманітні ризиковані вчинки, дії – починаючи від заняття екстремальними видами спорту і закінчуючи протиправними діями.

До п’ятого кластеру увійшли показники «Прагнення до відповідальності» і «Націленість на розв’язок проблем» (r = 0,826; р?0,01). Також цілком логічно зрозуміле об’єднання з огляду на появу почуття дорослості в цьому віці. Підлітки вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, вони істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні – і намагаються довести доцільність своїх вимог на практиці. Ці тенденції відображені і в шостому кластері, який об’єднує показники «Активність» і «Прагнення до відповідальності» (r = 0,787; р?0,01).

Сьомий кластер складають показники «Адаптованість» та «Активність» (r = 0,671; р?0,01). Даний кластер також об’єднує в собі всі попередні показники. Тобто адаптованість підлітка забезпечується цілеспрямованим перманентним розвитком вище зазначених якостей і мотивів досягнень – прагнення до відповідальності, націленість на розв’язок проблем, прояви ініціативи, активність та ін.

Восьмий кластер – показники «Дезадаптованість» та «Перехідний, хаотичний стиль спілкування» (r = 0,612; р?0,01). Цей кластер також поєднується з показником «Неадаптованість» (r = 0,546; р?0,01), утворюючи окремий загальний кластер у смисловій структурі особливостей соціальної адаптації дітей-сиріт та соціальних сиріт до умов сучасного життя. Перехідний, хаотичний стиль спілкування вказує на наявність прорахунків у спілкуванні. Це стосується сприйняття, розуміння ситуації або здійснення впливу на партнера. Дуже часто, виявляючи ознаки гнучкості і розуміння ситуації спілкування, людина з даним стилем спілкування не здатна використовувати ефективні засоби і стратегію комунікативної поведінки. Відтак, такій людині важко налагодити контакти з оточуючими, а саме це виступає одним з важких психотравмуючих моментів у житті підлітка, що може виступати чинником дезадаптації чи неадаптованості у поєднанні з іншими несприятливими факторами (внутрішньо-особистісні конфлікти, комплекс неповноцінності, позиція аутсайдера в