дослідження стійкості таких показників та психологічних особливостей дітей і факторів, котрі впливають на ранню професійну самовизначеність.

Серед досліджуваних, котрі заявили, що вже обрали собі професію у 38,9% випадків предметні інтереси, заняття у вільний час та хобі співпадають або гармонійно поєднуються з обраною професією. Повністю не співпадають предметні зацікавлення, заняття у вільний час та хобі у 13,4% дітей. Співпадають частково – у 16,1%. Діаграму розподілу особливостей розподілу міри співпадання предметних інтересів та професійної самовизначеності дітей-сиріт та соціальних сиріт підліткового віку наводимо на рис. 2.2.10.

Підсумовуючи вище сказане, можемо зробити висновки: по відношенню до фактору загальної особистісної адаптації сироти та соціальні сироти підліткового віку відрізняються її крайньо низьким рівнем. Даній категорії населення притаманними є неочевидна неадаптованість (термін А. В. Фурмана) – показники вище середнього рівня за даним параметром отримали 73,2% досліджуваних, та ситуативна дезадаптованість – показники вище середнього рівня за цим параметром отримали 81,2% досліджуваних дітей. Значний підйом за виокремленими шкалами, з однієї сторони, можна пояснити особливостями соціальної ситуації розвитку дітей (відсутність/ недостача батьківського тепла, неконструктивний розв’язок нормативних вікових криз (розвиток базальної недовіри та тривоги до світу і т. ін.) тощо). З іншої сторони, підйом показників за вище наведеними шкалами частково обумовлений особливостями вікового періоду – кризою тринадцяти років та іншими особливостями підліткового віку.

У смисловій структурі психологічних особливостей соціальної адаптації дітей-сиріт та соціальних сиріт до умов сучасного життя основними кластерами виступають 1) «Активність» та «Прояви ініціативи», 2) «Прагнення до відповідальності» і «Бажання діяти відразу», 3) «Націленість на розв’язок проблем» та «Гнучкий стиль спілкування», 4) «Активність» та «Прагнення до ризику». Об’єднуючи кластером виступає «Адаптованість» та «Активність». Окремий загальний кластер у смисловій структурі особливостей соціальної адаптації дітей-сиріт та соціальних сиріт до умов сучасного життя утворюють показники «Дезадаптованість» та «Перехідний, хаотичний стиль спілкування». Цей кластер також включає показник «Неадаптованість».

У підгрупі хлопців перший і основний кластер об’єднує показники «Прагнення до відповідальності», «Бажання діяти відразу», «Націленість на розв’язок проблем». Тоді як у підгрупі дівчат перший і основний кластер включає показники «Активність» і «Прояви ініціативи».

Для підгрупи дітей-сиріт і соціальних сиріт, котрі виховуються у школі-інтернаті у перші два кластери входять показники: 1) «Прагнення до відповідальності» та «Бажання діяти відразу»; 2) «Активність» та «Прояви ініціативи». Тоді як у підгрупі дітей – соціальних сиріт загальноосвітніх шкіл до першого основного кластеру ввійшли показники «Прагнення до ризику» та «Прояви ініціативи». Що засвідчує більш усвідомлену та відповідальну життєву позицію дітей-сиріт.

2.3. Психокорекційна робота з дітьми-сиротами та соціальними сиротами як чинник їх успішної соціальної адаптації

„Неможна дати життю більше днів,

але можна дати дню більше життя”

Т. Мільє

Однією з умов повноцінного розвитку дитини-сироти та соціальної сироти є виховання поваги і любові до себе, інших дітей та дорослих. Позитивне сприйняття себе та інших людей формуватиме почуття власної гідності, впевненості в собі, власних силах. Тому важливо проводити психокорекційну роботу, яка б розвивали здібності кожної дитини відповідно до її індивідуальних можливостей і психофізичного потенціалу, розкривала не тільки негативні сторони проживання без батьківської опіки, але, передовсім, допомагала дитині виявляти певні переваги такого проживання, ніж проживання у неблагополучній асоціальній сім’ї.

Психокорекційна робота здійснюється в позаурочний час і має на меті формування позитивного сприйняття себе, сприяння розвитку соціальної активності дитини, формування пізнавальних процесів та навичок самообслуговування, навчання методів виживання в сучасних умовах життя.

Психокорекційна робота пропонується проводитися в руслі позитивної психотерапії (ПП) з огляду на те, що позитивна психотерапія первинно скерована не на ліквідування певних порушень (конфліктів, розладів, проблем), а, перш за все на виявленя і мобілізування здібностей і ресурсів, які є в людини, розкриття її потенціалу самодопомоги.

Реальними і дієвими в житті кожної людини, з точки зору ПП, є не тільки проблеми і конфлікти, але також і здібності ці проблеми вирішувати. Людина є носієм не тільки проблем, але і здібностей. Одночасно будь-який конфлікт в житті – це шанс розвинути якісь нові здібності, в чомусь змінити життя. Проблеми – це частина життя, але лише частина. Інша частина – наші здібності. Проблеми, конфлікти, хвороби – це наслідок порушення балансу в житті людини або в розвитку її здібностей і це сигнал про необхідність відновлення цього балансу. Конфлікт у ПП використовується у широкому значенні, не лише міжособистісний, але і конфлікт між бажаним і наявним, минулим і теперішнім, однією здібність і іншою, потребою і неможливістю її задовільнити, тут мова йде про конфлікт, як будь-яку напругу, протиріччя.

Позитивна транс-культурна психотерапія – це сучасний напрям світової психотерапії визнаний Європейською Асоціацією Психотерапії в 1996 році як гуманістичний метод, який інтегровано включає в себе: транскультурний підхід до бачення людських проблем і особливостей з використанням східних притч, афоризмів, метафор, нестандартних, парадоксальних інтерпритацій і життєвого гумору; психодинамічний диференціальний аналіз міжособистісних і внутрішніх конфліктів в категоріях емоційних установок, балансу актуальних і базових здібностей „Знати” і „Любити”; фокусовану на ресурсах п’ятикрокову психотерапевтичну стратегію гармонізації виявлених конфліктів на емоційному, когнітивному і поведінковому рівнях,