Позитивний підхід технічно реалізовується через позитивну (ре)інтерпритацію, крос-культурний підхід і використання метафор, легенд, притч в терапії[70].

Саме використання притч було покладено в основу нашої психокорекційної роботи з дітьми-сиротами та соціальними сиротами. В ПП виділено ряд функцій або процесів, які ініціюються притчами. „Історії виконують функцію розширення концепцій і.. відкривають двері для фантазії” Н. Пезешкіан.

Функції, які виконують історії в психокорекційному процесі[70]:

Функція дзеркала

Функція медіатора

Функція фасилітатора регресії

Функція контрконцепції

Функція конфронтації

Функція зберігача (хранителя) мудрості

Функція носія традицій

Функція моделі

Функція зміни позиції

Функція крос-культурного посередника

В процесі психологічної роботи, особливо з соціально-дезадаптованими дітьми, важливо навести їх на думку про можливість існування інших цінностей і правил поведінки, окрім власних, про можливість різних варіантів поведінки в схожих ситуаціях і про існування багатьох шляхів для досягнення мети. Будь-яка лобова атака на цінності дитини, скоріш за все, викличе у неї такий же різкий лобовий опір. Важливо підвести дитину до потрібної думки так, щоб вона вважала її своєю, такою, яка прийшла їй, і в подальшому захищала її як свою. І саме притчі, історії, казки та метафори є одним з ефективних способів такої взаємодії.

Людина, слухаючи історію, порівнює свої думки і переживання з тим, про що в ній розповідається. Сприйняття людини влаштоване так, що вона переважно звертаю увагу на те, що найбільш яскраво відображає притаманне їй відчуття, почуття, переживання та думки. Відповідно реакція на історію може стати головним напрямом психологічної роботи.

Дитина підсвідомо ідентифікує себе з тим, що вона сприйняла з почутої історії. Обговорюючи її, дитина говорить про себе, про свої проблеми і бажання. Суб’єктивне розуміння поданої ситуації, змісту історії визначається впливом індивідуального досвіду і фантазій дитини.

Відсутність ціленаправленого тиску дозволяє дитині ніби зі сторони подивитися на свої проблеми. Вона може обрати позицію спостерігача в процесі обговорення змісту історії і побачити різне сприйняття почутого учасниками групи. Дитина може виробити нове відношення до ситуації, що її непокоїть, до себе, до оточуючих. Історія виступає в ролі зеркала, яке відображає проблему дитини. Роздивляючись це відображення, вона роздумує і шукає нові рішення свого конфлікту.

Історії відображають основний зміст проблеми, пропонують можливі варіанти їх вирішення і ймовірні наслідки цих рішень. По суті, історії являються моделями актуальних ситуацій учасників групи. Співставляючи ці моделі зі своїми конфліктами, діти вчаться їх інтерпритувати, співставляти, аналізувати, узагальнювати і в результаті знаходити варіанти вирішення, з яких вибирають для себе той, який найбільше підходить. Історії дозволяють змоделювати як стереотипне, так і неординарне бачення ситуації і прийняти не тільки традиційне в даній культурі, але і незвичне для оточуючих рішення.

Як правило, люди підсвідомо стараються зберегти засвоєнні ними раніше стереотипи поведінки, мислення, свої цінності, переконання, міфи, фантазії. І тому будь-які спроби їх змінити зустрічають опір і включають захисні механізми. В психологічній роботі за допомогою історій фронтальна, лобова робота замінюється опосередкованою. Психолог говорить не про особливості конкретного учасника, а про видуманий персонаж. І учасники обговорюють не свої проблеми, а дії якогось персонажу історії. В такому випадку дитині не потрібно захищати свою особистість, і вона відкривається, обговорюючи придуману ситуацію з видуманими героями, а по суті проговорює власні проблеми. За допомогою історії дитині можна пояснити те, про що вона у формі прямого діалогу слухати не буде.

Короткі історії, які образні і емоційно наповнені, запам’ятовуються легко і надовго. Тому вони довший час продовжують жити в пам’яті дитини і стають орієнтиром в повсякденному житті. У неї можуть виникати різноманітні ситуації, у відповідності до яких одна і та ж історія може мати різний зміст. Тобто досвід, який отримано при осмисленні однієї історії, буде впливати на рішення, які приймаються. З іншої сторони, різні тлумачення однієї історії, в залежності від ситуації, допомагають прийняттю рішень, набуванню нового досвіду.

Історії, казки, притчі зазвичай несуть в собі норми і традиції конкретної культури, її світосприйняття і світорозуміння, принципи побудови взаємостосунків і поведінки. Історії, які передаються усно чи письмово, зберігають свій зміст протягом багатьох віків. В той час коли дитина слухає або читає їх, вона осягає норми і традиції своєї культури. Вона порівнює з ними свої особисті стереотипи сприйняття і поведінки, на основі чого може їх коректувати [46].

Дитина може багато зробити для себе, треба допомогти їй переконатися в цьому.

Для проведення даної психокорекційної роботи була розроблена психокорекційна програма.

Мета програми: пріоритетним є формування потреби в самовдосконаленні, адекватне оцінювання себе, розвиток умінь та навичок ефективного спілкування, конструктивне вираження своїх думок і почуттів, попередження та вирішення конфліктів як необхідна умова успішної соціальної адаптації.

Завдання: формування у підлітків почуття власної цінності, позитивного ставлення до життя, усвідомлення доцільності свого існування; формування та розвиток комунікативних навичок; виховання здатності долати неприємні почуття й невпевненість; формування емпатії; розвиток власної ініціативи у вирішенні будь-якого завдання; формування дружніх зв’язків, навичок самоконтролю; конструктивне вирішення конфліктних ситуацій; розвиток культури підлітків.

Структура занять: програма складається із 10 занять, тривалістю до 1 години або півтори години з перервою, які проводяться 1 раз на тиждень. Кожна зустріч починається з вітання, рефлексії (духовно-естетичний блок), під час якої ведучий дізнається в учасників про їх емоційний стан, бажання та готовність продовжити роботу в групі. Наступний блок – установчо-мотиваційний. Ведучий повідомляє тему, мету даного заняття і переходить до основних вправ (змістовно-пошуковий блок) – 3-4 основних вправи та притча. Завершується кожне