Курс складається з восьми занять , які мають послідовний характер та зміст. Учасників, які пройшли весь курс навчання і не втратили бажання взяти у свою сім’ю чужих дітей, можна вважати достатньо підготовленими до створення ПС або ДБСТ.

Юридичне оформлення статусу родини, яка бере на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування , покладається на відділ у справах сім’ї та молоді. Ця робота передбачає кілька етапів:

Допомога батькам у підготовці документів;

Оформлення висновку про можливість надання сім’ї статусу ПС або ДБСТ;

Перевірка житлово – побутових умов сім’ї з спеціалістами служби у справах неповнолітніх, оформлення відповідного акту обстеження;

Підготовка документів на розгляд опікунської ради;

Підготовка документів на оформлення статусу родини органами місцевої виконавчої влади:

рішення про надання сім’ї статусу ПС чи ДБСТ або рішення про передачу дитини ( дітей) на виховання у ПС;

угода про передачу дитини (дітей) на виховання в сім’ю;

додаток до угоди з обґрунтуванням фінансування дитини ( дітей) та формою звітності про використані кошти.

Сім’я набуває юридичного статусу ПС або ДБСТ після підписання відповідного рішення. Витрати на утримання вихованця починаються після підписання угоди про передачу дитини на виховання.

2.2 Влаштування дітей у ПС та ДБСТ.

Соціальний працівник повинен установлювати співпрацю з усіма установами, закладами та службами району, які можуть надати достовірну інформацію про дітей – сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Така співпраця забезпечує оперативність виявлення та надання цільової допомоги. І хоча батьки потребують допомоги та підтримки спеціалістів у вирішенні цього питання , але останнє рішення вони мають прийняти самостійно.

Виявлення дітей – кандидатів у прийомну сім’ю є одним з напрямків роботи соціальної служби , що займається питанням підготовки до створення прийомних сімей та їх соціального супроводу.

Діти – сироти та діти, позбавлені батьківського піклування , можуть бути влаштовані у сім’ю з навчально – виховного закладу ( школи – інтернату, дитячого будинку тощо), лікарні, притулку, сім’ї родичів.

Найбільш легким є влаштування дітей , які перебувають у навчально – виховних закладах , тому що тут існують підготовлені документи на дитину, є інформація про стан здоров’я, розвиток, поведінку, схильності. Однак, вирішуючи питання про те, звідки краще влаштувати дитину у сім’ю , першочергову увагу треба приділяти тим дітям, які потребують термінового влаштування. Таку інформацію можуть надати інспектори з охорони дитинства ( відділи освіти), спеціалісти служби у справах неповнолітніх, працівники кримінальної міліції, адміністрацій медичних установ, родичі та знайомі сімей, у яких не забезпечене належне виховання дітей.

У процесі взаємо розбору прийомні батьки мають також отримати максимальний обсяг інформації про дитину: знати про стан здоров’я дитини, причину, з якої дитина залишилась без батьківської опіки, вік дитини, стать, національність, релігійну приналежність, характер дитини, шкідливі звички, коло інтересів; інформацію про біологічних батьків і родичів, їхній соціальний статус. Враховуючи цю інформацію , батьки приймають остаточне рішення щодо влаштування конкретної дитини у свою сім’ю. Наводимо схему , яка допоможе соціальним працівникам уніфікувати велику кількість інформації та прийняти професійне рішення щодо взаємодобору в інтересах дитини. (Див. додаток 1). Соціальні працівники мають передбачити , що попередні умови виховання і утримання накладають специфічний відбиток на особистість дитини, її розвиток і звички , відповідні особливості мають бути враховані батьками при прийнятті остаточного рішення про влаштування вихованця у сім’ю.

Соціальному працівникові слід пам’ятати , що не всі діти можуть бути влаштовані у сім’ю. Можливі обставини , які є неприйнятними для батьків : вади психічного чи фізичного розвитку; наявність асоціальних батьків, родичів; кримінальне минуле. Не слід влаштовувати на виховання дитину , якщо батьки не впевнені у правильності цього рішення . В подальшому це може призвести до конфліктних ситуацій, які будуть травмувати і вихованця і вихователя. Краще відмовитися від дитини на етапі вибору, ніж потім завдавати їй непоправної шкоди.

Важлива умова прийняття вірного рішення прийомними батьками про влаштування дитини в сім’ю – отримання повної інформації про стан здоров’я дитини. Батьки повинні прийняти тверде рішення і реально розрахувати власні можливості щодо забезпечення нормального розвитку вихованця. Є сім’ї, які готові взяти на виховання дітей з складним діагнозом ,але це рішення має бути виваженим, батьки мають бути готові до вирішення тих проблем, які виникнуть із приходом дитини.

Для влаштування дитини у прийомну сім’ю готуються такі документи ( Положення про прийомну сім’ю, п.10):

свідоцтво про народження дитини;

медична довідка про стан здоров’я ;

довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку , наданий психолого – медико- педагогічною консультацією;

документи про батьків або осіб , які їх замінюють (копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, або інший документи що підтверджують відсутність батьків або неможливість ними виховувати своїх дітей;

довідка про наявність та місце знаходження братів, сестер чи інших близьких родичів дитини;

опис майна, що належить дитині, житлові площі та відомості про осіб , які відповідають за його збереження;

пенсійна книжка на дітей , які одержують пенсію, копія рішення суду про стягнення аліментів.

У році, якщо деякі із зазначених документів на дітей відсутні, дитина може бути оформлена , у прийомну сім’ю, а органи опіки та піклування протягом трьох місяців зобов’язані вжити