Ще одна, найважливіша умова влаштування дитини в прийомну сім’ю - налагодження психологічного контакту між батьками та вихованцем під час знайомства з усіма членами сім’ї. Якщо при першій зустрічі у прийомних батьків виникнуть сумніви або негативне сприйняття дитини, краще відмовитися від подальших кроків і не сподіватися на те , що з часом щось зміниться.

Організація знайомства та входження дитини в сім’ю має певні принципи та правила. Терміни від першого знайомства прийомних батьків з дитиною до повного її входження в сім’ю може тривати від двох тижнів до кількох місяців. Контакт батьків з дитиною налагоджується поступово. Процес встановлення довірливих стосунків між батьками і дитиною вимагає проведення систематичних зустрічей. Після кількох зустрічей можна організувати спільну прогулянку прийомних батьків і дитини по звичній для неї території. Згодом можна запропонувати віддати дитину на короткий час ( вихідні дні, свята) .

Ще важливими питаннями є підготовка рідних дітей до нової сімейної ситуації- це можуть зробити самі батьки. Дітям потрібно заздалегідь надати інформацію , враховуючи їхній вік та особливості. Потрібно зробити все, щоб прихід прийомної дитини був очікуваним.

2.3 Соціальний супровід ПС та ДБСТ.

Соціальний супровід – це специфічна діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників), спрямована на створення необхідних соціально психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей – вихованців у ПС та ДБСТ. Завданням соціального супроводу є створення позитивного психологічного клімату в сім’ї , умов для розвитку дітей з урахуванням їх індивідуальних потреб, формування партнерських відносин між прийомними батьками , державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей.

Визначення « соціальний супровід прийомної сім’ї « було введено у 1998р. як таке, що становить окрему форму соціальної роботи. Розробляючи цю тематику, науковці Державного інституту проблем сім’ї та молоді ( на той час – Українського інституту соціальних досліджень) багато в чому спиралися на досвід Великої Британії , де протягом багатьох років створювалися і функціонували прийомні сім’ї.

Як свідчать наукові дослідження з психології , влаштування нерідних дітей у прийомні сім’ї призводить до появи нових проблем та ускладнень у стосунках між членами родини. Тому ефективне функціонування прийомної сім’ї, відновлення її виховного потенціалу вимагає постійної підтримки.

На початковому Термін здійснення соціального супроводу визначається індивідуально до потреб кожної сім’ї . Але найбільш інтенсивно соціальна допомога має відбуватися протягом першого півріччя. Вона потрібна для сприяння адаптації сім’ї та прийомної дитини до нових умов проживання , пошуку ефективних способів взаємодії. Подальша підтримка спрямована на розв’язання проблеми розвитку прийомної дитини в різні періоди її становлення чи проблем функціонування сім’ї , які обмежують її можливості в наданні опіки прийомній дитині.

Основними завданнями соціального супроводу є :

ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптації сім’ї і дитини – вихованця з метою вирішення останньої проблеми;

надання допомоги батькам для того, щоб у подальшому вони могли вирішувати шляхом мобілізації власних ресурсів;

забезпечення партнерських стосунків між сім’єю , соціальною службою , іншими державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав прийомної дитини.

Влаштування дітей - сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків у ПС та ДБСТ можна розглядати , делегування державою батькам права на виховання та утримання дітей. Такий підхід передбачає контроль з боку держави того, як батьки – вихователі або прийомні батьки виконують взяті на себе зобов’язання

Стосовно вихованців. Цей контроль треба розуміти , як форму дієвої допомоги сім’ям в інтересах дітей. Саме так мають ставитися усі учасники соціального супроводу ПС та ДБСТ до реалізації соціальним працівником контрольної функції .

Соціальний супровід , що забезпечується соціальними працівниками ЦССМ , виступає з одного боку , як контроль за умовами виховання та утримання прийомної дитини в сім’ї, з іншого боку – як система дієвої допомоги у вирішенні життєвих проблем, пов’язаних із влаштуванням дітей у сім’ї. Соціальний працівник надає практичну соціальну допомогу , здійснює соціальну опіку, виступає посередником між батьками та державними структурами , покликаними вирішувати питання життєзабезпечення дітей. Одним із напрямів роботи соціального працівника є налагодження співпраці усіх служб , які захищають права дітей, з метою забезпечення якнайкращих умов виховання та розвитку прийомної дитини із сім’ї.

У той же час робота соціальних працівників із сім’єю має ґрунтуватися на паритетних умовах – батьки мають чітко виконувати обов’язки , які беруть на себе , приймаючи на виховання дітей, не перекладати власні зобов’язання на соціальних працівників. Саме спільна, зацікавлена співпраця спеціалістів та батьків , що базується на двохсторонній домовленості щодо виконання певних зобов’язань , становить сутність соціального супроводу таких сімей.

Формами роботи соціального працівника із супроводу прийомної сім’ї є :

відвідування прийомної сім’ї;

підтримка телефонами контактів;

представництво інтересів прийомних сімей;

посередництво при вирішенні суперечностей ;

щорічний аналіз ефективності функціонування прийомних сімей;

організація надання матеріальної та інших видів допомоги за потребою.

На основі базового оцінювання складається план соціального супроводу прийомної дитини на перші півроку її проживання в ПС або ДБСТ.

План соціального супроводу – це план цілеспрямованої діяльності соціального працівника , спеціалістів, які надають конкретні послуги , а також членів родини, які разом створюють необхідні умови для оптимального функціонування сім’ї та розвитку дитини. План соціального супроводу складається соціальними працівниками після підписання угоди про влаштування дитини у прийомну сім’ю відповідно до визначених завдань містить у собі дві частини.

Для прийомної дитини план соціального супроводу