внаслідок смерті батьків, їх захворювання або позбавлення батьківських прав. Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли 15 років, а піклування- над неповнолітніми віком від 15 до 18 років. При цьому опікун діє від імені опікуваного, здійснює його права та обов’язки. Той, хто здійснює піклування, тільки допомагає підліткові реалізувати його права та обов’язки.
Суспільство надає дітям, що залишилися без батьків, таку заміну для того, щоб їх потреби були максимально задоволені. Значна роль належить сімейній опіці, в першу чергу- усиновленню.
Сьогодні в Україні налічується більш як п’ятдесят тисяч “нічиїх” дітей. Серед них діти, яких залишили в пологовому будинку, кинули на вокзалі, діти, батьки яких були позбавлені батьківських прав. Яка доля очікує цих дітей, яке виховання отримають ці діти без роду-племені, без сім’ї?
Усиновлення-ефективна форма нормалізації умов життя та виховання дитини, яка позбавлена батьківського піклування. Усиновлення відповідає кревному зв’язкові між батьками та дітьми, а тому ті, хто усиновлюють дитину, несуть повну відповідальність за неї, всю сукупність прав та обов’язків батьків. Особливості сімейного виховання усиновленої дитини вивчено ще недостатньо. Вони можуть бути згруповані відповідно до таких проблем:
формування особистісних якостей дитини, її орієнтації та позиції в соціумі;
охорони здоров’я дітей;
забезпечення їх навчання ;
захисту прав і законних інтересів.
Характер ставлення дитини до осіб,що замінюють батьків, складається залежно від того, наскільки сама дитина володіє інформацією про її усиновлення. Проблема ставлення до факту усиновлення загострюється в підлітковому віці.
Висновок .
“ Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Вона має виступати основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей прийдешнім поколінням. У першу чергу сім’я повинна залучати дітей до освіти,культури, прищеплювати загальнолюдські норми суспільного життя. Основними методами збереження та зміцнення здоров’яв умовах сім’ї має стати профілактика захворювань та дотримання певних гігієнічних правил у повсякденому житті, оптимальна фізична активність, загартування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам- курінню, алкоголізму тощо.
Усі державні та суспільні інституції мають підтримувати зусилля батьків або осіб, які їх замінюють, спрямовані на забезпечення відповідальних умов для виховання, освіти, розвитку здорової дитини” (Національна програма “Діти України”).
У наведених рядках прослідується призначення державою пріорітетної ролі сім’ї у формуванні особистості дитини. Саме на цих позиціях грунтується і сімейна педагогіка як частина соціальної педагогіки. В останні роки різні науки посилили свою увагу до сім’ї як об’єкту дослідження і отримали результати, що дозволяють дати розгорнуту характеристику сучасної сім’ї, тенденції її розвитку, особливостей сімейного виховання. Соціальна педагогіка, як галузь наукового знання, що інтенсивно розвивається знаходить специфічні проблеми виховної роботи у сімейному середовищі і досліджує їх. Специфіка обумовлена тим, що соціальна педагогіка орієнтується на сім’ю і дитину одночасно.
Сім’я як спільність людей, які пов’язані узами шлюбу, родства виконує важливі соціальні функції, відіграє особливу роль у житті людини, її захисті,формуванні особистості, задоволенні духов них потреб, забезпеченні соціалізації дитини.
Розділ 2.
Особливості роботи соціального педагога з сім’єю.
2.1 Інноваційні підходи до соціально-педагогічної роботи з сім”єю в закладах освіти
2.2 Особливості організації просвітницької роботи з батьками.
У перлинах народної мудрості відбито погляди попередніх поколінь, щодо значення сім‘ї у житті суспільства:
яка вода-такий млин, який батько-такий син;
який батько-такі й діти;
які мамка й татко-таке й дитятко;
який дід-такий його плід.
В.Сухомлинський вважав, що найблагороднішою роботою кожної сім’ї є творення людини ’’’’’’’’’’’’’’’’’’
2.3 Методика роботи з батьками
2.4 Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сім’ями.
Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають молода сім'я та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї, сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми і батьками-інвалідами, сім'ї з нестандартною дитиною, бідні й малозабезпечені сім'ї, сім'ї одиноких та
неповнолітніх матерів та ін.
Соціальна робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та молоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми
роботи з молодою сім'єю; наданні допомоги батькам у розв'язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійсненні соціальної реабілітації.
Соціальна робота з сім 'єю - це система взаємодії соціальних органів
держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.
Мета соціальної роботи з сім'єю - це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.
Завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю -надання
конкретної індивідуальної допомоги сім'ї й молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організації внутрі-та позасімейного спілкування, планування сім'ї, житєдіяльності та відпочинку, спілкування сім'ї з оточуючим середовищем, навчання раціонального розв'язання та подолання складних сімейних колізій, виховання дітей, а також профілактична робота з запобігання розлучень та ін.
Одним з важливих принципів роботи з сім'єю є принцип самозабезпечення сім'ї, тобто надання Їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть сім'ї вирішити власні проблеми.
Соціальна робота з